Про ГУР з любов'ю

Сьогодні День військової розвідки і хочеться від усієї душі привітати наше ГУР, завдяки прицільним ударам якого вже котру ніч погано спиться росіянам. Звісно, керівник розвідки Кирило Буданов про це прямо не говорить. Але за його фірмовим «покерфейсом», за яким не зчитуються жодні емоції, напевно ховаються приємні несподіванки для України і дуже дошкульні – для ворога.

Як людина, далека від військової справи, я дуже приблизно уявляла собі, чим займається розвідка. Тепер вже знаю більше: завдання розвідки – отримувати актуальну інформацію про розташування та переміщення ворогів, планувати бойові операції, максимально ускладнювати логістику ворога, сприяти обміну полоненими тощо.

Але, судячи з відкритої інформації, цим завдання ГУР не обмежуються. У перші тижні війни, коли окупанти стояли під Києвом, розвідники не лише здійснювали успішні рейди у їхній тил та допомагали місцевим загонам територіальної оборони зброєю та засобами зв’язку, але й брали участь у бойових зіткненнях. Зазвичай елітні підрозділи, яким є спецназ ГУР, не використовують для прямих бойових завдань – бережуть цінний ресурс. Але на той момент занадто високою була ціна. Було вкрай важливо зупинити ворога, не дати йому дійти до Києва. Зрештою, саме «візити» ГУР до тилу окупантів на Київщині стали однією з головних причин, чому росіяни здійснили «жест доброї волі» та вшилися подалі від столиці.

Що мені подобається у нашому Буданові, він з самого початку стверджував, що переламати хід війни можна тільки після того, як вона буде перенесена на територію ворога. Звісно, наші котики з ППО успішно збивають ворожі ракети, їхня результативність зростає з кожним ворожим обстрілом. Але ГУР намагається зробити все, щоби російські ракети взагалі не могли піднятися у повітря, і їх не довелося збивати над головами українців.

Власне, цим зараз військова розвідка і займається. Безпілотники ГУР щоночі навідуються до російських міст – Москви, Пскова, Ростова та інших. Взагалі, я не перестаю дивуватися технологічності нинішньої війни: як можна, будучи за тисячі кілометрів від ворожих аеродромів, заводів з виробництва озброєння або військових штабів завдавати їм настільки влучних ударів. Але наші дрони це можуть! І кожного ранку ми отримуємо чергове зведення: росіяни, у вас «пропущений!».

Саме «візити» ГУР до тилу окупантів на Київщині стали однією з головних причин, чому росіяни здійснили «жест доброї волі» та вшилися подалі від столиці

Особливо тішить те, що ми маємо величезний поступ у виробництві власних дронів: якщо росія вимушена випрошувати безпілотники або деталі до них у своїх нечисленних партнерів, то у нас налагоджена власна розробка та виробництво БПЛА. В тому, що у наших спеціалістів мізки і руки на місці, я не сумніваюся. Тож є всі шанси, що скоро Україна вироблятиме дрони, які користуватимуться попитом в усьому світі.

Але це потім – після перемоги. Зараз вони нам потрібні самим: Росія велика, тож для того, щоби влаштувати «бавовну» у кожному її місті, влупити по кожному «центру прийняття рішень», потрібно багато «пташок».

А ще мені дуже подобаються хуліганські замашки Буданова та його команди. Зайти вночі на територію окупованого Криму, потопити кілька ворожих човнів, ліквідувати парочку окупантів і повісити український прапор на маяк, бо це ж День незалежності? Та легко! Заодно розвідати місцезнаходження ворожої ППО, щоби наступного разу прицільно по ній вальнути.

А російський бойовий вертоліт Мі-8, який «заблукав» і опинився в Україні? Скільки тоді версій було, що ж насправді відбулося. А виявилося, що це теж була спецоперація ГУР під назвою «Синиця». Тепер українські військові не лише отримали абсолютно цілий гелікоптер, який можна використовувати у своїх цілях. Але й можуть на його прикладі подивитися, як ми можемо ефективніше «приземляти» такі вертольоти. Адже це нова російська розробка, якою вороги так пишаються. Думаю, після того, як українські спеціалісти його докладно дослідять, російські «мішки» падатимуть набагато частіше. Ну, або добровільно, цілими і неушкодженими приземлятимуться на території України.

Саме «візити» ГУР до тилу окупантів на Київщині стали однією з головних причин, чому росіяни здійснили «жест доброї волі» та вшилися подалі від столиці

У роботі військової розвідки є ще один аспект, про який ніхто прямо не говорить, але я дуже сподіваюся, що цей напрямок також буде успішним. Всім відома операція ізраїльського Моссад «Гнів Божий» – покарання палестинських бойовиків за вбивство ізраїльських спортсменів на Олімпіаді у Мюнхені. Фраза тодішнього прем’єр-міністра Ізраїлю Голди Меїр керівнику Моссаду «посилай хлопчиків» дала старт 20-річній операції, в межах якої було вбито майже всіх терористів, причетних до загибелі єврейських спортсменів.

Ми не знаємо (і, швидше за все, ніколи не дізнаємося), чи віддавався подібний наказ Кирилу Буданову. Але ж чомусь не повернувся зі своєї пробіжки командир підводного човна «Краснодар» Ржицький, який віддав наказ на ракетний удар по Вінниці. І я б на місці російських покидьків, які віддають злочинні накази, ходила і оглядалась. Бо ГУР не спить.

Свій текст я писала на основі доступної інформації про роботу ГУР. Цей елітний підрозділ зараз став відкритим, наскільки це можливо – вони регулярно оприлюднюють результати своїх операцій. Та й сам Буданов поговорити любить. Але можна не сумніватися: говорять тільки те, що можна сказати і що не нашкодить нашим військовим. А заодно – полоскоче нерви ворогам. Напевно у своїх кабінетах наші котики з ГУР обговорюють й інші таємні місії, про які нікому не можна знати. Та, зрештою, нам і не треба знати заздалегідь. Результати їхньої роботи ми побачимо зранку.

Тож зі святом вас, дорогі наші розвідники! Завдяки вашій роботі українці стали справжніми ГУРманами.