Синдром раптової смерті росіян

Ось список людей, якими зараз не варто бути: російський ковбасний магнат, керівник російської газової промисловості, головний редактор російського таблоїду, директор російської верфі, керівник російського гірськолижного курорту, російський авіаційний чиновник або російський залізничний магнат. Будь-хто, хто відповідає такому опису, ймовірно, не має стояти біля відкритих вікон практично в жодній країні і практично на кожному континенті.

Наприкінці минулого року Павла Антова, керівника ковбасного виробництва, людину, яка, як повідомляється, демонструвала небезпечну відсутність ентузіазму щодо війни Володимира Путіна проти України, знайшли мертвим у готелі в Індії лише через два дні після смерті одного з його російських супутників в тому ж готелі. Повідомляється, що Антов випав із вікна готелю і розбився на смерть. М'ясний мільйонер і його померлий друг є останніми штрихами у жахливому списку людей, які піддалися «синдрому раптової російської смерті», феномену, який забрав життя багатьох бізнесменів, чиновників, олігархів і журналістів. Каталог цих смертей, який включає ймовірні дефенестрації (від лат. de — з і від fenestra – вікно; викидання з вікна – ред.), підозри на отруєння, підозрілі серцеві напади та ймовірні самогубства, вражає різноманітністю неприродних смертей.

Близько двох десятків відомих росіян померли у 2022 році загадковими, а подекуди й жахливими, способами. На початку року на тілах керівників газової промисловості Леоніда Шульмана та Олександра Тюлакова знайшли передсмертні записки. Потім, упродовж лише одного місяця, ще трьох російських керівників – Василя Мельникова, Владислава Аваєва та Сергія Протосеню – знайшли мертвими (очевидно, самогубці) разом із їхніми дружинами та дітьми. У травні російська влада знайшла тіло власника сочинського курорту Андрія Круковського біля підніжжя скелі; через тиждень Олександр Субботін, менеджер російської газової компанії, помер у будинку, що належав московському шаману, після того, як він нібито був отруєний за допомогою зміїної отрути.

Список можна продовжувати далі. У липні керівника компанії, яка була крупним підрядником «Газпрома» Юрія Воронова знайшли в його басейні в передмісті Санкт-Петербурга з кульовим пораненням у голову. У серпні народжений у Латвії критик Путіна Ден Рапопорт, очевидно, випав із вікна своєї квартири у Вашингтоні, округ Колумбія, за милю від Білого дому – якраз перед тим, як Равіль Маганов, голова російської нафтової компанії, випав із вікна шостого поверху в Москві. Раніше цього ж місяця викинувся з балкона директор IT-компанії Григорій Коченов. А всього лише кілька тижнів тому на Французькій Рив’єрі російський магнат у сфері нерухомості Дмитро Зеленов впав зі сходового прольоту.

Повторюємо: усі ці смерті сталися цього року.

Можна стверджувати, що, враховуючи надзвичайно низьку тривалість життя в Росії та неконтрольований рівень алкоголізму, принаймні деякі з цих смертей були «природними або «випадковими». Те, що ви росіянин, не означає, що ви не можете випадково випасти з вікна верхнього поверху. Іноді люди вбивають себе, і рівень самогубств серед російських чоловіків є одним із найвищих у світі. Для Едварда Лютвака, історика та експерта з військової стратегії, це, принаймні частина того, що відбувається, – спалах масового відчаю серед пов’язаної та привілейованої еліти Росії. «Уявіть, що станеться з глобалізованою країною, коли почнуть діяти санкції», – сказав він мені. – Деякі з них покінчать життя самогубством». Але саме поширення цих передчасних смертей вимагає прискіпливішого розгляду».

Зрештою, це те, що робить Кремль. Це явище має прецедент. У 2020 році російські агенти отруїли, але не змогли вбити, критика Путіна Олексія Навального нервово-паралітичною речовиною; десять років тому їм вдалося здійснити схожий замах на перебіжчика з російських спецслужб Олександра Литвиненка. У 2004 році, коли Віктор Ющенко балотувався на пост президента України від підтримуваного Кремлем противника, він був отруєний діоксином і залишився спотвореним. 30 роками раніше болгарська спецслужба, нібито за допомогою радянського КДБ, убила дисидента Георгія Маркова, завдавши йому поранення на мосту Ватерлоо в Лондоні наконечником парасольки з рицином. Луттвак сказав мені, що російські агенти часто «звертаються до найекзотичнішого». «Люди, які здійснюють вбивства з комерційною метою, дивляться на [їхні методи] і сміються».

Суїциди розшифрувати складніше. Для олігархів, які не продемонстрували достатньої лояльності до Путіна, схиляння до самогубства не є неймовірним сценарієм. «Нерідко кажуть: «Ми можемо прийти до вас або ви можете вчинити по-чоловічому і покінчити життя самогубством, прибравши себе себе з «шахової дошки». Принаймні, ви матимете агентуру власного знищення, – сказав мені Майкл Вайс, журналіст і автор майбутньої книги про ГРУ, російську військову розвідку. – Антов справді випав із вікна в Індії? Його штовхнув агент Кремля? Або він отримав дзвінок, який погрожував його родині і змусив його відчути, що у нього немає іншого виходу, окрім як стрибнути? «Все можливо».

У готичному всесвіті вбивць Кремля уява є ключовою.

Дефенестрація (викидання опоненті з вікна – ред.) була улюбленим методом усунення політичних опонентів з перших днів виникнення багатоповерхових будинків. Проте в сучасну епоху Росія монополізувала цю практику. Схоже до кульмінаційного виходу Тоски з зубців замку Святого Ангела, смерть через падіння з великої висоти має перформативний, навіть моральний аспект.

Російською мовою така робота відома, як «мокрое дело». Іноді головною метою є надіслати повідомлення іншим: ми вб’ємо вас і вашу родину, якщо ви будете нелояльні. Іноді кінцевою метою є просто знищити проблемну особу.

Через кілька років після смерті російського інформатора Олександра Перепиличного під час пробіжки під Лондоном у 2012 році під час одного з розтинів у його шлунку були виявлені залишки речовини, пов’язаної з рідкісною та дуже токсичною квітковою рослиною гельземіум. «Це речі, якими люблять користуватися росіяни», – сказав мені Вайс. Візитна картка, можна сказати. «Вони хочуть, щоб ми знали: це було вбивство. Але вони не хочуть, щоб ми могли точно зробити висновок, що це було вбивство».

Отруєння має таку неоднозначність. Воно буквально приховане, іноді його доволі важко виявити. Дефенестрація трохи менш неоднозначна. Так, це може бути нещасний випадок. Але набагато легше зробити висновок, що це було вбивство, цілком очевидне вбивство.

«Речі, які імітують природні причини смерті, як-от серцевий напад чи інсульт, росіяни роблять досить добре», – сказав Вайс. Смерті різноманітні за своєю ефектністю, але всі вони є частиною однієї головної схеми: увічнити ідею про те, що російська держава – це смертоносний, всемогутній спрут, чиї слизькі щупальця можуть вишукати й схопити будь-якого дисидента будь-де. Як було у франшизі про Бонда: цілого світу замало.

Війна в Україні не є загальнопопулярною серед правлячої еліти Росії. З початку конфлікту санкції проти олігархів і бізнесменів обмежили їхній марнотратний спосіб життя. Цілком зрозуміло: дехто каже, що незадоволений цим.

Російська еліта високого рівня відчуває, ніби Путін «по суті, перевів годинник назад», – сказав Вайс, – до старих поганих часів ізоляції під час холодної війни.

Цьогорічна хвиля смертей – настільки нахабна за кількістю й методами, що свідчать про відсутність занепокоєння щодо правдоподібного чи навіть неправдоподібного заперечення. Тож цілком імовірно, що це спосіб Путіна попередити російську еліту, що він є тим самим смертоносним восьминогом. Зрештою, сенс усунення критиків не обов’язково полягає в тому, щоб усунути критику. Це для того, щоб нагадати критикам з якомога більшою чуттєвістю, якою може бути ціна висловлювання такої критики.

Елейн Годфрі

Журналіст

Джерело: The Atlantic

Переклад з англійської Вікторії О. Романчук,
відповідального секретаря журналу «Універсум»,
членкині Національної спілки журналістів України,
членкині Organisation Mondiale de la Presse Periodique (Brussels, Belgium)