Танки на підході. Що просить Україна і що їй дають союзники

Західні союзники пообіцяли надати Україні свої сучасні танки – Leopard 2, Abrams та Challenger 2. «Главком» розповідає, що це за техніка, які саме бойові машини ми отримаємо у найбільшій кількості, і чи є проблеми з перенавчанням українських танкістів.

Наприкінці 2022 року головнокомандувач Збройних сил України Валерій Залужний заявив, що для виходу на рубежі 23 лютого нам необхідно мати щонайменше 300 танків. Мова про сучасні бойові машини західного зразка, які за своїми характеристиками значно перевершують радянські танки та їхні модифікації, що стоять на озброєнні армії країни-агресорки.

З того часу минуло три місяці. Постачання західних танків, зокрема Leopard 2, почалися, але не в таких кількостях, щоб говорити про можливість відігравати вирішальну роль в анонсованому контрнаступі української армії. На сьогоднішній день у нас є лише 12 сучасних західних бойових машин, і до кінця березня мають з'явитися ще десять. Союзники обіцяють ще понад 100 сучасних танків, але коли їх нам поставлять – невідомо. Це поки що обіцянки, виконання яких утаємничене.

Про те, що Україні вкрай необхідні сучасні танки, які перевершували б основні бойові машини армії країни-агресорки (Т-72, Т-80 і Т-90, останні два танка є глибокою модернізацією Т-64 і Т-72 відповідно) стало зрозуміло ще навесні 2022 року.

Кількість Т-72, що перебувають на озброєнні української армії (наприкінці лютого у ЗСУ їх було близько ста одиниць) і «Булатів» (глибока модернізація Т-64, також близько ста машин) зі зрозумілих причин стрімко зменшувалася. Допомогла Польща, яка передала нам 230 своїх Т-72, що залишилися з часів «Варшавського договору» та 60 танків PT-91 Twardy (модернізація того ж Т-72). Ще більше допоміг «російський лендліз» – близько 400 танків радянського зразка, кинутих агресором у ході панічної втечі з Балаклеї та Ізюма у вересні минулого року, а також листопадового відступу з Херсона.

Фактично зараз обидві сторони використовують застарілі танки радянського зразка. А для перелому ситуації на свою користь Україні необхідні бойові машини західного зразка – із сучасними системами управління та зв'язку, динамічним та активним захистом, потужними бронею та озброєнням.

І тут треба зазначити, що у України ще більше десяти років тому був шанс отримати сучасний танк західного зразка – «Оплот». Але ми цей шанс втратили. І тепер, на жаль, наша боєздатність перебуває у критичній залежності від постачання західної техніки.

«Оплот», що не став оплотом

«Оплот» був розроблений у середині 2000-х років Харківським конструкторським бюро машинобудування ім. Морозова на базі радянського Т-80 та виробляється у Харкові на заводі ім. Малишева. Від російських та західних комплектуючих виробництво танку не залежить. Гармата КБА-3 (український аналог радянської танкової гармати 2А46 для Т-80) розроблена у Києві конструкторським бюро «Артилерійське озброєння» при заводі «Більшовик». Двигун 6ТД-2Е – харківського виробництва, розроблений конструкторським бюро при заводі ім. Малишева. Усі системи управління та зв'язку, захист – також вітчизняні.

«Оплот» став прикрасою українського павільйону на виставці озброєнь IDEX-2011 в Абу-Дабі

Фото: glavcom.ua

Але, на жаль, «Оплот», хоч і був прийнятий на озброєння української армії ще в 2009 роцi, у серію не пішов – не було грошей на виробництво. Єдиний екземпляр, що існував на той момент, справив фурор на Міжнародній виставці озброєнь IDEX-2011 в Абу-Дабі, але другий «Оплот» для української армії був побудований тільки в 2021 році.

При цьому 49 «Оплотів» було поставлено до Таїланду. Постачання йшли у 2013-2018 роках, і більшу частину, 44 машини, замовнику передали вже після російської анексії Криму та окупування частини Донецької та Луганської областей.

Дві великі різниці

Радянські танки і західні мають одну корінну, принципову відмінність. Це – система заряджання. У західних танках вона ручна, і екіпаж складається з чотирьох осіб – командир, механік-водій, навідник і заряджаючий. У танках радянського зразка екіпаж – три особи: заряджаючий відсутній. Бойові машини оснащені автоматом заряджання карусельного типу (снаряди подаються транспортером, який рухається всередині корпусу навколо башти).

З одного боку, це плюс: екіпаж менший – отже, габарити танка менші. Отже – і його вага. Можна збільшити швидкість бойової машини та її маневреність. Крім того, гіпотетично збільшується скорострільність – автомат все-таки. А людина, яка заряджає, з часом може втомитися.

Але насправді все трохи не так. Збільшення габаритів та ваги сучасні західні танки компенсували потужним двигуном – удвічі потужнішим, ніж у того ж Т-72. Це дозволило не лише підвищити маневреність, а ще й збільшити бронювання, особливо лобове.

Щодо скорострільності танків – при ручному зарядженні вона становить 6-7 пострілів за хвилину, а автомат заряджання забезпечує скорострільність 8 пострілів за хвилину. Різниця невелика. Але якщо автомат заклинило (а автомат, що заклинив, у будь-якій радянській техніці – це звично), то скорострільність падає до 1-2 пострілу за хвилину – доводиться залучати командира чи навідника, що ще більше впливає на ефективність танка як бойової одиниці.

А ось безперечний плюс наявності в екіпажах західних бойових машин ще одного танкіста – це полегшує та скорочує час на завантаження боєприпасів та технічного обслуговування танка.

Розміщення боєприпасів у Т-72 та танках західного зразка

Джерело: The Washington Post

Однак головна різниця між ручним та автоматичним заряджанням полягає у тому, що вона докорінно впливає на безпеку екіпажу. У західних танках всі заряди розташовані в броньованому бойовому укладанні, відокремленому від екіпажу броньованою плитою. У разі прямого влучення в башту танка ймовірність, що боєзапас здетонує – значно менша.

У танках радянського зразка є серйозний конструктивний недолік: пряме попадання в башту (або пробиття броні корпусу) часто призводить до детонації снарядів по всьому колу зарядної каруселі. Башту, вага якої становить приблизно чверть ваги всієї бойової машини, зриває та відкидає убік. Що при цьому відбувається з екіпажем, який фактично сидить на пороховій бочці – можна лише уявити.

Зірвана башта російського танка під Харковом, березень минулого року

Фото: EPA

Три богатирi

Усі три види сучасних танків, які обіцяють дати нам союзники – німецький Leopard 2, американський Abrams та британський Challenger 2 – по суті, двоюрідні брати. Це не дивно – у 70-х роках США, Німеччина, Велика Британія та Франція взагалі замислювалися про створення єдиного уніфікованого танка. Потім від цієї ідеї вирішили відмовитися (не в останню чергу тому, що потрібно було дотримуватися інтересів своїх виробників), кожна країна створила свою бойову машину, але спільного у них багато.

Справа навіть не в схожому загальному вигляді західних танків – тут складно бути оригінальним: корпус, башта, гармата... Навіть під час Другої світової війни радянський Т-34 і німецька «Пантера» силуетом були дуже схожі, чого ж говорити про нинішні часи, коли технології практично ідентичні – рівень промислового шпигунства досяг небувалих висот.

Наприклад, у 1961 роцi іранський офіцер перегнав найсучасніший на той момент американський танк M60 через радянський кордон. Вивчивши його, СРСР розробив і прийняв на озброєння танк Т-54, який згодом став прототипом бойової машини Т-62. До речі, починаючи з Корейської війни 1950-1953 років, танки американського та радянського дизайнів регулярно протистояли один одному у боях, які вели треті країни. І будь-які нововведення, здійснені однією стороною, призводили до змін з іншого боку.

«Леопард 2» – гідний представник німецького танкового «котячого» сімейства

Фото з відкритих джерел

Leopard 2 – основний бойовий танк, розроблений машинобудівною компанією Krauss-Maffei у 1970-1976 роках. Прийнятий на озброєння у 1979 році. Зроблено понад 3600 цих бойових машин у семи модифікаціях. Найбільш масова та затребувана – Leopard 2А6. Танки типу Leopard 2 експлуатуються арміями 24 країн світу.

Скільки обіцяють:

Польща вже поставила перші чотири Leopard 2 з чотирнадцяти, решта має прибути до кінця березня. Вісім танків поставила Норвегія. Надати Україні танки (терміни не озвучуються) вже пообіцяли Німеччина – 14 бойових машин, Норвегія – вісім, Фінляндія – три, Канада – дві. Можливість передачі танків розглядають Нідерланди – 18 одиниць, та Іспанія (кількість невідома).

Головне у сучасних західних танків – не однакові силуети, а дуже схожа «начинка» та іноді майже повна взаємозамінність. Так, Abrams отримав гармату М256 – це ліцензійний варіант зброї німецького виробництва Rheinmetall Rh-120, яке використовує Leopard 2. А композитна броня у Abrams і Challenger 2 – повністю ідентична.

«Абрамс» з бойовим модулем Crows II, який дозволяє танку виявляти цілі та вести по них вогонь, не залишаючи укриття

Фото: Aaron Ellerman

Танк Abrams (названий на честь генерала Крейтона Абрамса, який зробив великий внесок у розвиток бронетанкових військ США) був розроблений у 1976-1979 роках компанією Chrysler. Прийнятий на озброєння в 1980 роцi. Зараз існує чотири модифікації Abrams, найпоширеніша з яких – M1A2. Усього випущено понад 10 тис. танків усіх видів, але приблизно половина з них перебуває на складах довгострокового зберігання. Танки використовуються арміями восьми країн світу.

Скільки обіцяють нам поставити:

США обіцяють надати Україні 31 бойову машину, але терміни невідомі.

Так, у британців нарізна гармата (що збільшує точність), а у американців стоїть газотурбінний двигун, що значно знижує шум машини. Abrams навіть прозвали «Шепітлива смерть» – настільки тихо танк може підходити до позицій противника. Але ці відмінності важко назвати дуже істотними.

2003 рік, «Челленджер 2» патрулює околиці міста Басра в Іраку

Фото: Graeme Main

Challenger 2 – наступник танка Challenger. Розроблявся в 1986-1990 роках компанією Vickers Defence Systems, яка є частиною найбільшої оборонної корпорації Великої Британії BAE Systems. Бойова машина прийнята на озброєння у 1991 році. Випущено понад 400 танків, вони експлуатуються арміями Великої Британії та Оману.

Скільки обіцяють нам поставити:

Велика Британія обіцяє надати Україні 28 бойових машин, але терміни невідомі.

Міфи про західні танки

У засобах масової інформації країни-агресорки активно мусується тема – мовляв, західні танки важкі, тож вони будуть в'язнути в українських чорноземах і ставатимуть легкою мішенню. Так, важкі – понад 62 т. Для порівняння: вага Т-72 – 44 т, Т-90 – 46,5 т. Але потужності двигунів непорівнянні. Навіть у просунутого російського Т-90 вона становить 1000 к. с. У півтора рази менше, ніж у Leopard 2 чи Abrams.

Така потужність західних танків, ще раз нагадаємо, дозволяє не лише посилити бронезахист, а й підвищити маневреність. А щодо «в'язнуть» – неважко помітити, що в гусеницях танків радянського зразка по шість опорних катків, а у західних – по сім. Відповідно, тиск на ґрунт менший.

Російські танки бруду, може, і не бояться, але їздять по ньому не дуже успішно

Фото з відкритих джерел

До речі, єдиною проблемою західних танків на Близькому Сході було не те, що їм складно було їздити по піску, а те, що швидко забивалася система кондиціювання. Довелося її модернізувати. Цікаво, чи знають рашисти, що таке кондиціонер у танку?

Ще російські пропагандисти лякають, що західні танки дуже складні і щоб їх експлуатувати, українцям треба довго вчитися. «Насправді нічого складного: питання щонайбільше півтора місяці. І те це стосується більше командира і навідника, яким потрібно буде освоїти сучасні системи наведення та управління. Але ми вже за рік показали, як ми швидко вчимося і чудово впораємося із озброєнням західного зразка. Щодо механіка-водія та заряджання – тут взагалі нічого складного», – розповідає  «Главкому» провідний експерт Центру військово-політичних досліджень Олександр Коваленко.

На його переконання, посади командира та навідника, а також механіка-водія та заряджального повинні бути взаємозамінними. Слід зазначити, що проблем з тим, що ми звикли до танків, де три члени екіпажу, а тут буде чотири – немає ніяких. На посаду заряджального цілком можна взяти ще одного механіка-водія, з такими фахівцями в Україні, країні аграрній, немає проблем. Причому тут також можна провести аналогію: людині, яка вчилася водити машину з механічною коробкою передач, пересісти на «автомат» зовсім не складно. А ось навпаки – набагато складніше.

До речі, не встигли перші чотири Leopard 2 прибути до України, як у якомусь російському телеграм-каналі бадьоро написали, що один танк вже знищено під Бахмутом. «Чистої води фейк, – каже Олександр Коваленко, – перші зразки, що поставляються, це саме для навчання. Один танк погоди не робить, тут мінімум танковий батальйон потрібний».

Переваги «плямистих кішок»

Але з саме з кількістю такої техніки у нас поки що є певні проблеми. Про що можна говорити впевнено – так це про 12 танків Leopard 2, які в нас вже є. Це танкова рота (три взводи по три танки та командирський танк управління) плюс чотири танки для навчання. Але основний підрозділ у танкових військах, призначений до виконання тактичних завдань – батальйон. Це 31 бойова машина: три роти та танк управління.

Тобто батальйону із західних танків найближчим часом в Україні не набереться – поки ще обіцяні бойові машини до нас доберуться… До речі, бажано, щоб було якнайбільше Leopard 2. Не тому, що вони кращі за американські чи британські машини – просто технічне обслуговування простіше.

Танки Abrams або Challenger 2 за серйозних пошкоджень треба відправляти на батьківщину. А Leopard 2 можна ремонтувати та навіть модернізувати у Польщі, там є все необхідне для повноцінного заводського ремонту. Німецькі бойові машини стоять на озброєнні тринадцяти європейських держав, що значно спрощує логістику, пошук запчастин та боєприпасів.

Втім, компанія Rheinmetall, один із трьох виробників німецьких танків, заявила про те, що Україна отримає 178 (це майже шість батальйонів) танків Leopard 1. Терміни, щоправда, бентежать – цього року обіцяють 25 танків, а решту – до літа 2024 року.

При цьому слід зазначити, що Leopard 1 – це, звичайно, не зовсім те, що потрібне ЗСУ для створення корінного перелому в ході війни. Ця машина належить до другого покоління танків. У неї слабка броня, старі системи наведення та прицілювання, відносно малопотужні двигун та гармата, прицільна стрілянина під час руху неможлива. (Тому, власне, вони й коштують у п'ять разів дешевше Leopard 2 чи Abrams).

2015 рік, «Леопард 1» на військовому святі у Німеччині

Фото з відкритих джерел

Leopard 1 – основний бойовий танк, розроблений машинобудівною компанією Krauss-Maffei у 1956-1965 роках. Прийнятий на озброєння у 1966 році. Вироблено близько 4750 цих бойових машин у восьми модифікаціях. На озброєнні збройних сил Німеччини танк перебував до 2010 року (на зміну йому прийшов Leopard 2), він досі експлуатується арміями 15 країн світу.

Танки «Леопард 1» на зберіганні в Бельгії

Фото: Reuters

Але що надихає – Leopard 1 належить до того ж класу танків, що і Т-72, тобто явно не гірше. А головне – нам їх точно передадуть: адже вони все одно на складах припадають пилом. І може передадуть навіть швидше, ніж обіцяють. Адже, наприклад, високомобільні артилерійські системи M142 Himars були помічені під Харковом ще за два тижні до офіційної інформації про їхнє постачання.

Андрій Кузьмін, «Главком»