Країни-союзники ще можуть запобігти повітряному апокаліпсису
Зимовий наступ Росії зупинився на руїнах Бахмута. Відбивши атаки ворога, Україна готова розпочати контрнаступ.
Якщо і є великий потенційний спойлер, то це російські військово-повітряні сили. Упродовж більшої частини перших 14 місяців війни Росії проти України радянські системи протиповітряної оборони стримували сотні сучасних російських винищувачів-бомбардувальників.
Але у старих батарей ППО вичерпується боєзапас. Якщо ракети класу «земля-повітря» закінчаться раніше, ніж іноземні союзники України зможуть поставити значну кількість нових систем ППО, сталевий бар'єр, який блокує російські повітряні удари, може впасти. Тоді російські літаки зможуть літати над Україною на висотах, сприятливих для їхніх доволі недосконалих датчиків та боєприпасів.
«Російські літаки у Сирії довели, що вони можуть бути надзвичайно ефективними проти стаціонарних оборонних позицій, міст та інфраструктурних об'єктів, якщо можуть безперешкодно діяти на середній висоті, – каже Джастін Бронк, професор та військовий експерт з Великої Британії, старший науковий працівник з питань авіації і воєнних технологій Королівського інституту об'єднаних озброєнь у новому звіті для аналітичного центру CNA, що базується у Вірджинії, США. – Тому, якщо українські ЗРК постійно не поповнюватимуться, не вдосконалюватимуться і, зрештою, не замінюватимуться західними країнами-партнерами, російські ВПС (військово-повітряні сили) можуть реально переважити винищувачі українських ВПС і отримати контроль над повітряним простором над лінією фронту на ключових напрямках. Це створило би серйозний ризик для здатності української армії стійко утримувати оборонні позиції, збирати підкріплення і резервні підрозділи у тилових районах, а також безпечно доставляти боєприпаси і матеріально-технічні засоби. Однак, якщо Україна зможе зберегти нинішній рівень тактичного і стратегічного покриття ЗРК, малоймовірно, що російські ВПС зможуть суттєво щось змінити на цьому етапі війни».
Повітряне протистояння в Україні багато у чому не виправдало очікувань. Спостерігачі, які звикли до американського способу ведення війни, можливо, припускали, що війна розпочнеться з цілеспрямованих атак російських ВПС, спрямованих на те, щоби зруйнувати українську протиповітряну оборону, знищити українські винищувачі МіГ-29 і Су-27, а потім безперервно бомбардувати штаби, армійські бази, збройні заводи, залізниці та шосе, щоби обезголовити, випатрати, задушити та паралізувати українські наземні сили.
Цього не сталося з однієї причини – російські військово-повітряні сили не справилися з українськими силами ППО. Головною проблемою росіян є розвідка. Точніше, своєчасна розвідка, яка може забезпечити планування процесів пошуку та знищення систем ППО, що постійно рухаються.
«Найважливішим обмежувальним фактором початкової ударної кампанії російських ВПС було те, що динамічна оцінка бойових втрат і процеси перенацілювання не були достатньо детальними і швидкими, аби врахувати успішну передислокацію Україною більшості своїх мобільних засобів ППО», – пише Бронк.
Українські ракетні батареї швидко завдали росіянам великих втрат. Російські авіаційні полки втратили близько 50 літаків Су-25, Су-30, Су-34 і Су-35 лише за перші шість місяців війни.
Через це російські літаки, замість атакувати ЗСУ та інфраструктуру по всій країні, зосередились на неглибоких атаках на вузьких ділянках фронту: скиданні ракет, некерованих бомб і, віднедавна, важких планерних бомб по цілях, розташованих на відстані не більше 20 миль від лінії зіткнення.
Чим ближче до лінії фронту підлітали російські екіпажі, тим нижче їм доводилося летіти, аби уникнути виявлення українською мережею протиповітряної оборони. Низькі польоти над землею допомогли зменшити втрати у повітрі, але це й «значно збільшило часовий тиск і навантаження на кабіну пілотів, обмеживши здатність пілотів знаходити і вражати мобільні цілі», – пояснив Бронк.
А тепер уявіть, що російським пілотам не треба було б летіти на висоті кількох сотень футів від землі, аби не бути збитими. Уявіть собі сотні «Су», що ширяють над Україною, скидаючи тисячі тонн бомб зі зручних висот.
Враховуючи виснажений стан українських авіабригад і відмову потужних союзників Києва надати сучасні бойові літаки, такі як F-16, на заміну близько 60 МіГам та іншим літакам, які Україна втратила, лише наземна протиповітряна оборона України може запобігти цьому повітряному апокаліпсису.
Але після того, як понад рік Україна щодня випускала десятки ракет зі своїх найкращих зенітно-ракетних комплексів радянського виробництва, їхні запаси закінчуються, а у Росії ракети продовжують виготовлятися.
Це допомагає зрозуміти, чому розгортання нових систем протиповітряної оборони західного виробництва може зараз бути головним пріоритетом Києва.
«У нас радянська система ППО і її ракетні запаси вичерпуються, – зазначив міністр оборони України Олексій Резніков. – Якщо ми їх не виробляємо, а ракети є лише у тих країн, від яких ми не можемо їх отримати, нам треба поповнити їх чимось іншим».
Хороша новина для України: перша з трьох батарей ЗРК Patriot великої дальності, обіцяних США, Німеччиною та іншими країнами, вже прибула до України. Союзники України також пообіцяли поставити 10 батарей передового зенітно-ракетного комплексу середньої дальності. Вісім з них уже в Україні.
Ці 13 нових батарей замінюють щонайменше 25 старих, радянського виробництва. Україна також отримує ряд інших систем ППО – зокрема, Hawk, Aspides і Crotales. Проте Patriot і NASAMS є найкращими з нових систем ППО. Саме завдяки їм Україна зможе зберегти свою мережу протиповітряної оборони й запобігти зміщенню балансу сил у повітрі на користь Росії.
Це означає, що Patriot і NASAMS потрібні Україні негайно.
Джерело: Forbes
Переклад з англійської Вікторії О. Романчук
Коментарі — 0