Мюнхенська безпекова конференція: висновки для України
«Мюнхенська конференція з безпеки показала одне: загрози зрозумілі, що робити – більш-менш теж, але як робити – ніхто не знає». Ці слова представника українського МЗС Дмитра Кулеби досить чітко передають настрій учасників конференції, яка тривала три дні. Мабуть, давно світ не був таким тривожним: гра м’язами непередбачуваного лідера Північної Кореї, конфлікт у Сирії та напруження на Близькому Сході, перемога над ІДІЛ, яка просто «розбризкала» терористів по інших локаціях та ніяк не знизила ризик терактів, тупик на Донбасі…
Як би не нарікав пан Лавров на зайву демонізацію кремлівського режиму, Росія не розглядається інакше як загроза цивілізованому світу. Але при цьому, як би в Києві на це не розраховували, ситуація в Україні не стоїть на першому плані у світовому порядку денному. Саме це вчергове продемонструвала безпекова конференція. Напівпорожня зала під час виступу Петра Порошенка про «щит та меч Європи» в перший день цього заходу – гарна ілюстрація цього неприємного для нас тренду. Можливо, українська команда обрала не найкращий час для промови, через що український президент був змушений демонструвати прапор ЄС, привезений з Авдіївки, ліченим слухачам. Але треба дивитися правді в очі: українське питання чим далі, тим більше йде на периферію уваги світових лідерів, які займаються ним, швидше, по інерції.
Не відбулося і очікуваної зустрічі голів МЗС в «нормандському форматі»: про відсутність французького міністра було відомо заздалегідь, а тим часом «загубився» його німецький колега, який достроково покинув Мюнхен через звільнення з турецької в’язниці журналіста Die Welt Дениза Юджела. Ця подія виявилась важливішою за чергове обговорення українсько-російського конфлікту. Єдиним контактом на рівні міністрів стала зустріч Павла Клімкіна з Сергієм Лавровим, яка, за визнанням очільника українського МЗС, завершилася безрезультатно.
Миротворці
Однією з інтриг Мюнхена, що стосувалась України, була реалізація так званого «плану Расмуссена» щодо введення миротворців на Донбас. Його контури, на які нібито могла б погодитись Росія, вже були окреслені – місія до 20 тисяч осіб, що не складається з членів НАТО, яку має очолити Швеція. На українсько-російський кордон місія виходить лише після того, як Київ виконає свої політичні зобов’язання за Мінськими домовленостями. Позиція Кремля щодо цієї місії постійно змінюється: спочатку Володимир Путін допускав лише варіант її розміщення на лінії зіткнення, а не на українсько-російському кордоні для охорони представників ОБСЄ, потім натякав, що не проти розширення її діяльності на всі неконтрольовані Україною території.
Останні сигнали давали надію, що ситуацію вдасться зрушити з мертвої точки, але в Мюнхені росіяни знову завели стару пісню. Член Ради Федерації Федеральних зборів Росії Олексій Пушков заявив, що «план Расмуссена» не запрацює, якщо буде реалізовуватись на умовах Києва. За його словами, Москва наполягатиме на запровадженні миротворчої місії для захисту моніторингової місії ОБСЄ: «Ми маємо рухатися повільно, спочатку ввести миротворців, які допоможуть ОБСЄ виконувати їхню місію. Київ хоче забагато і зарано». До того ж, за словами Пушкова, всі ці питання мають бути узгоджені з представниками «ДНР» та «ЛНР» – легітимізувати своїх маріонеток таким чином росіяни намагаються давно та завзято. Лавров також обговорив українське питання з генсеком ОБСЄ Томасом Гремінгером. За підсумками розмови Гремінгер заявив, що не втрачає надії на досягнення компромісу щодо миротворців і розраховує, що мова піде не просто про місію ООН з охорони спостерігачів від ОБСЄ.
Москва знову торгується і затягує час. У Росії зараз виникли проблеми через інцидент в Сирії, коли американцями була показово знищена колона російських найманців, які намагались захопити нафтовий завод. Після тривалого мовчання та заперечення втрат речник МЗС Марія Захарова таки визнала, що під час удару загинуло п’ять російських громадян. Хоча Володимир Жириновський фактично підтвердив дані західних ЗМІ про 300 загиблих. За цією історією, судячи з усього, стоять внутрішні війни між різними «баштами Кремля», і в Москві зараз ламають голову, як вийти з неї з найменшими іміджевими втратами. На цьому фоні йти на поступки на Донбасі – не комільфо. Друга причина – президентські вибори в Росії, до яких, судячи з усього, суттєвої зміни ситуації на Донбасі очікувати не доводиться.
Антиросійські санкції
Змусити Росію погодитися на вихід з Донбасу на Заході розраховують «цукеркою» – скасуванням санкцій або їх частини. Міністр закордонних справ Німеччини Зігмар Габріель заявив, що санкції проти Росії можуть бути пом’якшені без повного виконання Мінських домовленостей – лише за фактом домовленості про введення на Донбас миротворчої місії ООН. Габріеля осмикнули в Християнсько-демократичному союзі канцлерки Німеччини Анґели Меркель, і він уточнив, що висловлював лише власну позицію. Але його заяви цілком вписуються в тенденцію, коли все більше європейських політиків говорять про зняття чи пом’якшення антиросійських санкцій.
Кібербезпека
Питання кібербезпеки – одне з найважливіших в сучасному «гаджетному» світі. І в Мюнхені обговорювали це питання, зокрема, згадуючи Україну. Конференції передували звинувачення США та Британії на адресу Росії, яка організувала атаку на Україну за допомогою потужного вірусу NotPetya. Вірус завдав великі збитки українській інфраструктурі, а його наслідки відчули на себе і в державах Заходу, і навіть в самій Росії. Генеральний секретар ООН Антоніо Гуттеріш вважає, що світ стикнувся з необхідністю встановити міжнародні правові рамки кібернетичних атак та запропонував розпочати дискусію з цього приводу на Генасамблеї ООН.
Внутрішній порядок денний
Порошенко обговорив з президентом Європейської комісії Жаном-Клодом Юнкером перспективи виділення Україні чергової макрофінансової допомоги, а також шляхи реалізації ініціативи «Східне партнерство». Але про якусь конкретику, окрім заяв, що ЄС готовий підсилити підтримку України на шляху системних реформ, не йдеться. Раніше Єврокомісія відклала транш в 600 млн євро через невиконання Україною взятих на себе вимог.
Український президент звітував в Мюнхені про численні проведені реформи «не для МВФ, а для нації і народу» і обіцяв створити нарешті спеціалізований антикорупційний суд, ідею якого свого часу він просто відмітав. Показово, як міністр закордонних справ Данії Андерс Самуельсен на українському ланчі в Мюнхені уникав відповіді на питання журналіста, чи дійсно Порошенко здійснює проєвропейські реформи. Пряма відповідь на таке запитання, мабуть, не сподобалась би українській стороні, і європейський чиновник не забажав псувати атмосферу перед своїм запланованим візитом до Києва.
Також вже згаданий міністр закордонних справ Німеччини Зігмар Габріель заявив про готовність його країни інвестувати у відновлення Донбасу, але знову ж таки поки ці заяви не містять жодної конкретики.
Цікаві зустрічі
У мережі під час конференції у Мюнхені швидко поширилась «зрада» у вигляді фотографії, де Юлія Тимошенко та її «права рука» у міжнародній політиці нардеп Григорій Немиря в рамках конференції посміхаються разом з російським послом в Німеччині Сергієм Нечаєвим. «Батьківщина» навіть розповсюдила спеціальну заяву, де фотографію було названо провокацією. А Тимошенко з Немирею нібито ніколи не були знайомі з людиною, яка підійшла до них в кулуарах конференції.
Опоненти Порошенка натомість почали поширювати його відео разом з Віктором Пінчуком, на ланчі якого він мав промову. Мовляв, не варто президенту тусуватися разом з одіозним олігархом.
Підсумки
Загалом мюнхенська конференція, навіть незважаючи на відсутність Анґели Меркель, мала цього року дуже високий рівень представництва – президенти та голови урядів, перші особи ЄС, НАТО, ООН, МВФ. Українське питання лунало у виступах багатьох з них, проте наразі від конфлікту на Донбасі, який зайшов в глухий кут, є втома в усіх. Це не означає, що Захід піддасться на шантаж Росії та піде їй на поступки, але в світі зараз назрівають нові «гарячі точки», які змушують забути про Україну з її чи то замороженим, чи то гарячим конфліктом. Так, прем’єр Ізраїлю Беньямін Нетаньяху в стилі Порошенка з трибуни демонстрував голові МЗС Ірану Мохаммаду Заріфу уламок збитого іранського дрону. Напруга між цими країнами зростає, а залученість в близькосхідні справи по різні боки ядерних гегемонів за певних обставин може спровокувати вже глобальний конфлікт.
Україні наразі запропоновано зайнятись внутрішніми питаннями.
Павло Вуєць, «Главком»
Коментарі — 0