Спроба демократичної опозиції перехопити владу в Белграді провалилася
Минулої неділі в Сербії пройшли позачергові парламентські та чергові місцеві вибори. Основна боротьба на них розгорнулась між правлячою Сербською прогресивною партією (СПП) чинного президента Александара Вучича та опозиційною демократичною коаліцією «Сербія проти насильства».
І якщо до виборів мало хто вірив в те, що демократичній опозиції вдасться скинути СПП з владного олімпу у масштабах усієї держави, то в Белграді основні противники президентської партії серйозно розраховували на перемогу, яка мала стати для них плацдармом для подальшої боротьби з партією, що незмінно керує країною починаючи з 2012 року. Однак, як показують результати голосування, позиції президента Вучича та його партії тільки укріпились.
Брудна перемога влади?
«Ласкаво просимо на свято», – сказала у партійному штабі СПП чинний прем’єр-міністр Ана Брнабіч, коли стало відомо, що після половини оброблених голосів її партія отримала 47,1% підтримки. Її радість є зрозумілою: за таких результатів СПП має більшість у парламенті і сама може сформувати уряд. Що стосується основних конкурентів СПП – опозиційної демократичної коаліції «Сербія проти насильства», то вона набрала 23,69%. І хоча вона й близько не підібралась до президентської партії, її результат на цих виборах все одно вважається хорошим.
Основними несподіванками парламентських виборів стали провал чинного партнера СПП по урядовій коаліції Соціалістичної партія Сербії (СПС), яка отримала всього 6,56% та прохід до парламенту партії доктора Браніміра Несторовича «Ми – голос народу» (4,69% голосів). Ця партія цікава тим, що її лідер – шанувальник теорій змов, який називає Путіна своїм кумиром, а один з кандидатів в депутати від цієї сили – Драган Станоєвич – заснував в Сербії осередок руху «Інша Україна» підозрюваного в державній зраді Віктора Медведчука.
Окрім парламентських, особливе значення мали вибори у столиці Белграді, адже перемога демократичної опозиції на них могла похитнути абсолютну владу чинного сербського президента. Попри те, що перед виборами опитування громадської думки давали «Сербії проти насильства» хороші шанси на перемогу, результати стали для неї явно не такими, на які вона сподівалась. Так, демократична опозиція отримала 34,7% підтримки, в той час як СПП – 38,7%.
Загалом, що парламентські, що місцеві вибори відзначалися багатьма інцидентами та порушеннями, такими, як підкуп виборців, тиском на них, і особливо – використанням голосів так званих «фантомних виборців». Останні, були переважно громадянами Боснії і Герцеговини, а точніше – Республіки Сербської, які мають сербські паспорти і, принаймні офіційно, мають прописку в Белграді. Вони голосували по всій Сербії, проте особливо багато їх було у Белграді, де, як кажуть, для них були організовані спеціальні виборчі дільниці. Коментуючи вибори у моніторинговій місії ОБСЄ зазначили, що участь президента Вучича у виборах і упередженість ЗМІ щодо нього призвели до нечесної кампанії і надали СПП перевагу над іншими партіями. А Центр досліджень прозорості та підзвітності, який вважається в Сербії найнадійнішою організацією, що займається моніторингом виборів і стандартів демократії, підтвердив підозри, що виборців до Сербії привозили літаками з Боснії і Герцеговини та інших сусідніх з Сербією країн.
У коаліції «Сербія проти насильства», зі свого боку, заявили, що не визнають результати виборів і розпочнуть протести перед будівлею ЦВК у Белграді. «Понад 40 тис. людей без законного місця проживання в Белграді були завербовані для підтримки СПП. Це кардинально змінило виборчу волю, ми наполягаємо на скасуванні виборів у Белграді та повторному голосуванні до міського парламенту», – заявили у ній. Тим не менш, незважаючи на те, що після оголошення результатів виборів жителі столиці кілька днів поспіль виходять на протест, міська виборча комісія в Белграді відхилила всі подані представниками опозиції заяви щодо нечесності виборів і необхідності скасування їх результатів.
Причини успіху СПП Вучича
Попри те, що в перемозі СПП були впевнені майже усі, обґрунтованими були припущення, що підтримка партії президента може впасти нижче 40% вперше після того, як вона стала домінуючою силою у Сербії. Тому те, з яким результатом ця партія врешті перемогла, стало несподіванкою. Причин цьому є декілька. По-перше, хоча Александар Вучич більше не є офіційним лідером СПП, саме він був обличчям кампанії свого політичного дітища. Без його допомоги СПП навряд чи б добилась такого успіху. По-друге, спрацювала стратегія цієї електоральної кампанії СПП, яка полягала у переманюванні голосів виборців своїх партнерів по урядовій коаліції – соціалістів, з якими вона грає на одному електоральному полі. Окрім отримання додаткових голосів, завданням Вучича і Ко було максимально ослабити соціалістів і не дати їм можливість мати контрольну акцію у майбутньому уряді. Ще одною вагомою причиною успіху президентської партії стало те, що Вучичу вдалось зламати негативну тенденцію щодо її популярності одразу після інциденту в селі Банська на півночі Косово. Усе, що відбувалось у Сербії навколо подій в Банська – жалобні дні за загиблими учасниками сербського угруповання, які діяло у цьому селі, відзначення цього інциденту як повстання, тощо – допомогла сербському президенту зіграти на патріотичних почуттях виборців і заручитись їхньою підтримкою для своєї партії.
Наслідки для внутрішньої політки
Цими виборами – особливо парламентськими – Александар Вучич показав, що він залишається найсильнішою фігурою у сербській політиці, що йому вдалось оговтатись від ударів, спричинених масовими вбивствами в школах у травні та спровокованих ними протестів проти нього. Йому також вдалось зупинити падіння рейтингу СПП та запобігти можливому перетіканню голосів виборців до правих партій і соціалістів. І для цього він використав всі можливі інструменти.
Як вже було зазначено, СПП, яка отримала абсолютну більшість, тепер може самостійно сформувати уряд. У той же час, це не означає, що це буде зроблено протягом найближчого часу. Прикриваючись технічними причинами, Вучич може відкласти формування уряду до літа наступного року. Як зазначалось раніше, йому це потрібно для уникнення введення санкцій проти Росії та ухвалення обов’язкових рішень щодо Косово. Чинний уряд, який діятиме до обрання нового, не матиме мандата на прийняття таких рішень.
Що стосується виборів у столиці, то невтішні для демократичної опозиції результати стали наслідком загалом слабкої її кампанії та того факту, що кандидатом на посаду мера було висунуто людину, яка є практично невідомою широкому загалу. Демократична опозиція була занадто впевненою у своїй перемозі, переоцінила свої можливості і поплатилась за це. Попри те, що її звинувачення влади не є безпідставними, для оскарження результатів виборів вона повинна не просто організовувати протести, а забезпечувати, щоб вони були якомога масовішими. Поки що вуличні акції хоч і збирають немалу кількість людей, проте їх масштаб не є таким, який би змушував СПП перейматись.
Але навіть якщо результати голосування у Белграді не будуть скасовані, то цілком імовірно, що в столиці буде необхідність у нових виборах. Адже сформувати муніципальний уряд все одно буде проблематично, оскільки СПП і опозиція мають майже рівну кількість депутатських місць і «ключ» до нього влади у місті опинився у проросійської «Ми – голос народу», лідер якої вже заявив, що не підтримає жодну з партій. З огляду на це, для виходу з патової ситуації в Белграді є два рішення. Або деякі опозиційні партії підтримають СПП чи СПС для формування місцевого уряду, або будуть нові вибори. Другий варіант видається більш вірогідним.
Наслідки для зовнішньої політики
Важливими результати парламентських виборів є й для зовнішньої політики Сербії. Переконлива перемога СПП (Вучича) зміцнила позиції сербського президента в діалозі з Косово. Відтак можна сказати, що надалі в ньому він точно не буде займати оборону. Крім того, враховуючи ймовірність того, що протягом наступних декількох місяців в Сербії діятиме чинний (з обмеженими повноваженнями) уряд, не виключено, що сербський президент намагатиметься максимально затягувати діалог з Косово і чекатиме на результати європейських виборів та виборів президента в США, з надією на посилення в ЄС правих і перемогу Дональда Трампа.
Що стосується приєднання Сербії до санкцій ЄС проти Росії, то це буде можливим лише за умови справжнього тиску на сербського президента. Проте, очевидно, що ні в ЄС, ні в США наразі не готові до таких дій. Там побоюються, що якщо «перегнуть палицю», то Вучич кинеться в обійми Росії і Китаю, які тільки й чекають на це.
Тому після електоральної кампанії в Сербії в сухому залишку є збереження і посилення чинної провладної партії з усіма наслідками від цього для внутрішньої і зовнішньої політики країни. Іншими словами, у поведінці Сербії навряд чи відбудуться якісь суттєві зміни. Спроба демократичної опозиції перехопити у Вучича владу в Белграді і перетворити столицю на плацдарм для подальшого походу проти нього, поки виявилась не дуже вдалою. Вона продовжуватиме спроби оскаржити результати виборів, однак без масової підтримки вулиці це буде дуже важко зробити. «Посприяти» цим спробам міг би Захід, але напередодні виборів в ЄС та в США, він навряд чи вдасться до кроку, який би змусив чутливого до таких дій сербського президента почати споглядати на Схід. А це, мабуть, останнє, чого б від нього хотіли бачити в Брюсселі і Вашингтоні.
Ігор Федик, для «Главкома»
Коментарі — 0