Український воїн, що втратив ноги на Донбасі, став зіркою бобслею

Тренер і батько скелетоніст Владислава Гераскевича – Михайло – в інтерв’ю СПОРТ.юа розповів історію мужнього українського ветерана російсько-української війни Миколи Левкуна, який втратив на Донбасі обидві ноги, але знайшов у собі сили на новий подвиг  - він зацікавився бобслеєм, став займатися цим складним видом спорту. Допоміг йому в цьому латвієць Крістапс Котанс.

У дебютний сезон Микола сенсаційно зміг потрапити до топ-10 світового рейтингу й фінішувати 5-м на етапі Кубку світу в Лейк-Плесіді.

«Це не ми його знайшли, а він нас, – розповів тренер журналістці Катерині Макаревській. – Микола воював, захищав нашу країну від російських агресорів на сході. Він втратив обидві ноги нижче колін і проходив реабілітацію у військовому госпіталі в Юрмалі. Є в Латвії така людина на ймення Крістапс Котанс. Він відповідальний за розвиток парабобслею в IBSF і у вільний від сезону час займається волонтерством у цьому госпіталі. Там він познайомився з Миколою, який йому дуже сподобався як людина, сподобалося його ставлення до майбутнього життя після травми. Плюс у нього вже була спортивна підготовка: він тягав залізяччя, займався кросфітом. І Крістапс знайшов спонсора на весь перший сезон Миколи».

Успіхи українського ветерана стали сенсацією й він здобув міжнародне визнання

«У перший рік ми не сподівалася взагалі на високі результати. Думали: якщо зможе закінчити сезон і не покине спорт після чергового падіння, значить, молодець. Він змагається зі спортсменами, які вже 7-8 років у парабобі. Але він виявився настільки наполегливим і настільки серйозно поставився до цього спорту, що після фінального етапу в Парк-Сіті став 10-м у світі, і Міжнародна федерація нагородила його медаллю «Відкриття року», - з гордістю повідомив тренер.

«Я зараз шукаю кошти й можливості, щоб перед наступним сезоном Микола провів повноцінну підготовку з нашою бобслеїсткою Лідією Гунько. Тому що для жіночого монобобу та чоловічого парабобу використовуються одні й ті самі боби й треки. Зараз у нього немає особистого тренера – лише наставник з Міжнародної федерації. Його приклад дуже надихає, тому хочеться надати йому максимальну допомогу, яку тільки можна», - розповів Михайло Гераскевич.