Збірна Люксембургу: математичні лідери і вже не карлики

Після першого туру відбірного турніру до Євро-2020 збірна Люксембургу, з якою команда Андрія Шевченка зіграє 25 березня, посідає в нашій групі перше місце.

«У них нормальна команда, це вам не Сан-Марино», - так охарактеризував суперника по другому туру відбору на Євро-2020 провідний півоборонець збірної України Степаненко. Незважаючи на «невичерпну» характеристику нашого майбутнього опонента, із Тарасом можна погодитися в тому, що національна команда Люксембургу вже виросла із коротеньких штаненят «хлопчиків для биття». Наразі цю збірну можна назвати однією із найбільш прогресуючих на континенті. Певна річ, що через кадрову обмеженість (населення Люксембургу – трішки більше 600 тисяч осіб, і з них далеко не кожному подобається гамселити м’яча) «червоні леви» апріорі не можуть дорости до рівня футбольного ґранда, проте пити кров у тих самих ґрандів вони вже добряче навчилися.

Як підтвердження цих слів – перемога Люксембургу в першому турі відбору над збірною Литви. Балтійці відкрили рахунок уже в дебюті зустрічі, проте не зуміли втримати навіть нічиєї. Під завісу першого тайму Люксембург рахунок зрівняв, а на початку другого підопічні Гольтца забили переможний м’яч, який вивів їх на першу сходинку в нашій групі, адже в паралельному поєдинку Португалія і Україна зіграли в суху нічию.

Перемога Люксембургу над колись міцним литовським «горішком» наразі не виглядає сенсацією. І справа не лише в тому, що балтійська збірна зараз переживає зміну поколінь, відтак «тягатися» навіть із посереднім суперником дозволити собі не може. Як було сказано вище, Люксембург на даний момент переживає футбольний ренесанс.  

На базі «Дюделанжу»

Незважаючи на все ту ж нестачу кадрового ресурсу, у Люксембургу є одразу п’ять футбольних дивізіонів, в яких виступають більше ста клубів. Певна річ, що далеко не всі вони мають професіональний чи навіть напівпрофесійний статус, проте часи, коли за збірну Великого Герцогства виступали винятково таксисти, банківські клерки чи перукарі, уже давно минули. На даний момент найкращі представники люксембурзького футболу не без успіху виступають в чемпіонатах Бельгії, США, Франції, Німеччини і навіть Росії. Та й тамтешні клуби починають потроху спинатися на ноги. Приміром, в останній груповий етап Ліги Європи собі шлях проторував «Дюделанж»,  найвідоміший футбольний колектив із Люксембургу. І нехай здивувати стару Європу цій команді не вдалося, проте в матчі проти «Мілану», на  легендарному «Сан-Сіро», «Дюделанж» зумів забити аж два м’ячі. На перший раз – однозначно залік.

Головною зіркою «Дюделанжа», а може й усієї збірної Люксембургу, вважається півоборонець Данель Сінані. Хлопцю лише 21 рік, проте він є безальтернативним гравцем основи як у своєму клубові, так і в збірній. У Лізі націй на рахунку Сінані три забитих м’ячі й стільки ж результативних передач. До речі, у цьому турнірі «червоні леви» виступили достоту непогано. Вони без варіантів переграли збірні Сан-Марино і Молдову, проте в своїй групі поступилися першою сходинкою збірній Білорусі.

Данель Сінані - один із лідерів сучасної збірної Люксембургу. Фото - Twitter

Окрім Сінані, в складі команди Гольца (колишній гравець збірної Люксембургу, в активі якого більше півсотні матчів і один забитий м’яч) варто виокремити одразу кількох виконавців. Передовсім – братів Тіллів. 19-річний Венсан, який захищає кольори французького «Меца», недавно забив два голи у ворота бельгійського клубу «Сент-Жиллуаз». Цей спаринг став останнім перед офіційними поєдинками збірної Герцогства в відборі на Євро-2020. Його старший брат Олів’є виступає за російську «Уфу». Цікаво, що й батько цих бравих хлопців також грав у футбол на непоганому рівні – грав за збірну країни.

Крім того, ще можна виокремити гравця середини поля Маріо Мутша. Цей 34-річний футболіст провів уже сто поєдинків за національну команду. Увагу варто звернути і на оборонців Махмутовіча із англійського «Мідлсборо»,  Перейру із французького «Труа» та Карлсона зі швейцарського «Ґрасхоппера», півоборонця Баррейро із німецького «Майнца» та нападника бельгійського «Льєрсу» Жоакіма. Одним словом, Гольтц може собі дозволити без особливих проблем знайти одинадцятьох кваліфікованих виконавців для стартового складу.

Зірочки на фюзеляжі

Незважаючи на те, що команда Люксембургу зірок із неба не хапає, в активі цієї команди понад 60 перемог і майже 80 нічиїх. А все тому, що перший офіційний поєдинок збірна цієї країни провела в далекому 1911 році. Відтоді особливих здобутків у активі «левів» небагато. Команда Люксембургу ще жодного разу не грала в фіналі чемпіонату світу чи Європи. Проте останнім часом на «фюзеляжі» цієї збірної з’являється все більше «зірочок». В останні роки Люксембург перемагав збірні Македонії, Греції, Угорщини, Швейцарії, Грузії, а також грав унічию з такими монстрами, як Італія і Франція. До речі, Люксембург поділив очки із командою Дешама в 2017 році, у відборі на чемпіонат світу 2018 року, який французи потім виграли.

Баланс очних протистоянь зі збірною України поки не на користь «герцогів». Команди провели три зустрічі, і в усіх випадках успіх святкувала «синьо-жовта» команда. Більше  того, в усіх поєдинках був зафіксований однаковий рахунок – 3:0 на користь українців (в 2006, 2014 та 2015-му роках). Безумовно, статистика – річ уперта. Тим більше, якщо ця річ приємна. Себто на нашу користь. Проте недооцінювати Люксембург у жодному разі не можна. Бо поплатимося.