BBC дослідила, як розвивався термін «фальшиві новини» і що відбуватиметься далі у світі дезінформації?
У рекордно короткий термін визначення «фейкові новини» з феномену соціальних мереж перетворився на журналістське кліше та спосіб заплямувати політичну репутацію.
У середині 2016 року медіаредактор Buzzfeed Крейг Сілвермен помітив потік смішного матеріалу – вигаданих статей. Він йшов з одного невеликого східноєвропейського міста. «Врешті, ми знайшли невелику групу веб-сайтів новин, і всі вони були зареєстровані в македонському місті Велес», - згадує Сілверман. Незадовго до президентських виборів у США разом із колегою він провів розслідування, у результаті якого ідентифікували принаймні 140 фейкових «інформаційних» веб-сайтів, новини з яких активно поширювались у мережі Facebook. Молодь з Велесу навряд чи глибоко цікавиться американським політичним життям, тож ці люди продукували неправдивий контент і поширювали свої вигадки у Facebook виключно заради «кліків», а отже – зароблянням грошей. Бо ж президентські вибори в США, і зокрема персона Дональда Трампа, були дуже гарячою темою.
Македонці та інші виробники фейків писали історії з заголовками, на кшталт «Папа Франциск шокував світ благословенням Дональда Трампа на посаду президента» чи «Агент ФБР, підозрюваний у зламі електронної пошти Хілларі Клінтон, наклав на себе руки – його знайшли мертвим у власній квартирі». Вони були абсолютно неправдивими. Із цього моменту починається життя фрази «фальшиві новини», яку активно підтримала інтернет-спільнота.
Нічого нового
Дезінформація, пропаганда, брехня і обман, звичайно, були і раніше. Але те, що розкрив Сілвермен з колегами, - це дещо інше: унікальний альянс між алгоритмами соціальних мереж, рекламними системами, людьми, готовими робити різні речі заради легких грошей, та виборами, інтерес до яких охопив не лише одну націю, а й більшу частину світу.
На хвилі перемоги президента Трампа BBC Trending заглибився у величезний світ протрампівських груп у Facebook. Всередині цих просторів, сповнених од на адресу Трампа, циркулювала відверта брехня. Більша частина контенту являла собою традиційну політичну комунікацію: одурманювання та поливання брудом опонента. Викладались меми, які показували Трампа безстрашним лідером, з’являлись статті, які схвалювали його обіцянки депортувати нелегальних іммігрантів, а також публікувалися біографічні матеріали, що презентували кандидата на посаду президента США як «втілення американської історії успіху». Ці матеріали навряд можна назвати збалансованими, однак більша частина подібних дописів все-таки не підпадала під визначення «фальшиві новини».
Експерти кажуть: інколи фейкові новини стають результатом людського фактора, неуважності, коли людина щось переплутала чи не зрозуміла. Однак далеко не завжди людська дурість – єдина причина появи фальшивих новин.
Фейки і політика
Явище фальшивих новин на сьогодні вийшло далеко за межі діяльності жадібної до грошей македонської молоді. Президент США Трамп навіть запровадив антипремію Fake News Awards для журналістів, які припустилися помилок чи робили прогнози, що не справдилися. З особливою увагою його адміністрація відстежує повідомлення щодо розслідування можливих зв’язків Трампа з Росією.
Але президент США Трамп не перший політик, який зацікавився феноменом фальшивих новин.
8 грудня 2016 року Гілларі Клінтон виступила з промовою, в якій сказала про «епідемію зловмисних фальшивих новин та пропаганди, яка охопила соціальні медіа у минулому році». «Нині очевидно, що так звані фальшиві новини можуть мати реальні наслідки. Йдеться навіть не про політику або піднесення когось. У небезпеці опиняється життя життя простих людей», - сказала вона.
Деякі журналісти інтерпретували слова політика як відсилку до «Піцагейт» - теорії змови, яка розрослася до величезних масштабів в інтернеті. Усе почалась із чутки про те, що нібито у вашингтонському пивбарі утримують секс-рабів. За кілька днів перед цим виступом Клінтон ця історія закінчилась неприємним інцидентом: чоловік увірвався у цей паб із гвинтівкою. Ніхто не постраждав, а чоловіка заарештували і засудили до чотирьох років в'язниці.
У промові Клінтон також попросила свою аудиторію допомогти «захистити нашу демократію». Деякі репортери вважають, що йшлося не лише про протистояння фальшивим новинам, а й про проведення передвиборчої кампанії у цілому.
Обраний президентом Трамп взяв цю тезу собі на озброєння і у січні 2017-го, через тиждень після вступу на посаду, відповідаючи на запитання репортера CNN, новий глава держави дорікнув йому у продукуванні фальшивих новин. Приблизно з того ж часу він почав вживати цю фразу у себе в Twitter.
FAKE NEWS - A TOTAL POLITICAL WITCH HUNT!
— Donald J. Trump (@realDonaldTrump) 11 января 2017 г.
«Таким чином Трамп нібито-то дав знак своїм прихильникам та журналістам протрампівських сайтів, мовляв, «ми приймаємо це визначення і зробимо його нашим», - коментує Сілвермен.
Порожні слова?
З тих пір словосполучення безперервно почали використовувати і Трамп, і інші світові лідери, і безліч політичних діячів, і журналісти, і пересічні люди. Показово, що на запит fake news («підроблені новини», - «Главком») у категорії «Новини» Google видає 5 млн результатів. За неповний перший місяць 2018 року ця фраза була використана близько двох мільйонів разів у Twitter.
І всупереч здоровому глузду це вже не потік «фальшивок», до яких з радістю дослухаються прибічники Трампа або малоосвічені люди, а інформація, якій потенційно можуть довіряти і високоосвічені люди, здатні критично мислити. У квітні 2017 року BBC Trending повідомив про появу фальшивих новин, спрямованих вже проти Трампа.
Втім з часом термін «фальшиві новини» через розмитість і широке значення став безглуздим і порожнім. Адже його почали вживати у значеннях дезінформації, пропаганди, теоретичної змови та помилок. «Ми самі винні у цьому. «Ми» - я маю наувазі засоби масової інформації, - коментує Алексіос Мантзарліс, директор Міжнародної мережі перевірки фактів Інституту Пойнтера. - Одразу після виборів у редакційних матеріалах, у новинах ми почали усе підряд називати «фальшивими новинами».
Деякі досвідчені фахівці взагалі відмежувалися від цього терміну. «Мені ця фраза не подобається через те, що її використовують для опису усього. Чи це спонсорований пост, оголошення, візуальне спонукання, бот у Twitter, чутки, - люди просто використовують його щодо будь-якої інформації, яка їм неприємна», - зазначила Клер Уордл з First Draft News («Перші відбірні новини», некомерційна організація на базі Центру Шоренштайна в Гарвардському університеті, - «Главком»). Уордл стверджує, що ця нав'язлива фраза фактично руйнує довіру суспільства до правдивих випусків новин: «Я занепокоєна. Люди кажуть: «Я не знаю, кому вірити».
Мантзарліс додає: хоча він стурбований широкою вживаністю терміну, не готовий відмовитися від нього взагалі. «Просто те, що хтось постійно використовує цей термін, не означає, що він втрачає свою цінність. Якщо хтось називає телефон бананом і при цьому використовує дуже великий мегафон, це не означає, що решта повинні перестати користуватися телефоном», - пояснює він.
Вірусна інформація
Очевидно, що вплив сучасної форми «фальшивих новин», або, якщо вам більше подобається, дезінформації, має вибуховий ефект через соціальні засоби масової інформації. «У часи, коли Twitter тільки з’явився, його користувачі порівнювали соцмережу із пічкою, яка самоочищувалася. Так, були фальшивки, однак спільнота користувачів швидко їх розвіювала, - каже Уордл. - Але зараз, коли додалися автоматизація та боти, ця пічка виявилась перевантаженою». «Ще є багато людей, які перевіряють факти та намагаються очистити інформпростір, але засилля фальшивок набуло таких масштабів, що повністю впоратися з цим неможливо», - додала вона.
Що ж робити? Олексіос Мантзарліс вважає, що ситуацію міг би виправити робот, який би перевіряв факти. Але такі автоматизовані рішення, ймовірно, не є вирішенням. «Ми вже двадцять років поспіль намагаємось впровадити автоперевірку фактів, однак не досягли успіхів, - визнає він. - Усе, що наразі можливо, - це допомагати людям та журналістам швидше виявити підозрілі заяви».
Водночас усі установи, що перевіряють усі факти у світі, ніколи не зможуть спростувати кожну чутку або підроблений «факт». І хоча деякі ЗМІ піддають сумніву ефективність автоперевірки фактів, Мантзарліс переконаний, що його робота таки має позитивний вплив на суспільство. «Впродовж останніх двох років ми спостерігали: коли люди, незалежно від їхніх політичних вподобань, спершу читають фальшиві новини, а потім ознайомлюються зі спростуванням брехні, дедалі менше схильні вірити фальшивим новинам, піддаючи будь-яку отримувану інформацію критиці», - говорить він.
Майбутнє фальшивих новин
У майбутньому термін «фальшиві новини» може розглядатися як релікт 2017 року (якщо нам пощастить). Але боротьба з дезінформацією не припиниться. Компанії та уряди зараз починають вживати конкретні заходи, наслідки яких з’являться лише через якийсь час.
«І Google, і Facebook сказали, що вони збираються залучати багато людей для вивчення контенту та видалення фальшивих матеріалів зі своїх платформ. Мені цікаво подивитися, як це буде втілено на практиці», - каже Сілверман.
Окрім занепокоєння силою соціальних медіакампаній, експерти також стурбовані політикою окремих урядів. «Іноді доброзичливі, але погано інформовані законодавці своїми проектами щодо боротьби із фальшивими новинами можуть не вирішити, а навпаки, поглибити проблему», - вважає Мантзарліс, нагадуючи, що кілька країн Європи намагаються законодавчо дати відсіч фальшивим новинам.
Найбільш радикальне законодавство 1 січня набуло чинності у Німеччині. Закон вимагає, щоб сайти соціальних медіа швидко вилучали матеріали із пропагандою насилля, фальшиві новини та матеріали, що йдуть у розріз з законом. У протилежному випадку їм загрожує штраф у розмірі до 50 млн євро.
Однак фейкові новини не обмежуються текстами на політичну тематику. Дезінформація також може стосуватися новин релігії, здоров’я, суспільства. «Я вважаю, що нам потрібно більше думати про візуальні елементи. Саме вони можуть бути потужним засобом дезінформації», - каже Уордл. Зокрема, йдеться про фотографії, які поширюються з блискавичною швидкістю серед користувачів таких месенджерів як WhatsApp або Viber. «Сила сервісів, на кшталт WhatsApp, полягає в тому, що інформація поширюється між однолітками, які довіряють один одному», - коментує Уордл.
Вплив?
Ключове питання: як впливає дезинформація на виборців? Із моменту виникнення терміну «фейкові новини» експерти розходяться у думках щодо впливу цього феномену на електорат. В одному з перших академічних досліджень про фальшиві новини дослідники з Прінстона, Дартмута та університету Ексетера оцінили, що за шість тижнів до виборів-2016 у США приблизно 25% американців відвідали хоча б один веб-сайт із фальшивими новинами. Достеменно відомо тільки те, що контакт з неправдивими новинами не відбиває у споживачів інтересу до новин. «Щоб сказати, чи це отруює нашу демократію, чи впливають фейкові новини на підтримку того чи іншого кандидата, потрібно більше досліджень», - зазначає Мантзарліс.
Джерело: ВВС - «(Майже) повна історія «фейкових новин» - The (almost) complete history of «fake news»
Переклад Наталії Сокирчук, «Главком»
Коментарі — 0