Давно в американській політиці не було стратегічних, спокійних та неквапливих кандидатів
Поточні президентські перегони в США є безпрецедентно значними за розмахом та різноманітними за кількістю та різноплановістю кандидатів. Завдяки проміжним виборам до Конгресу минулого року, неймовірну підтримку наразі отримують саме прогресивні кандидати, яких наразі у команді Демократичної партії чи не половина.
За сприятливих умов «нові обличчя по-американськи» можуть потіснити важковаговиків, незважаючи на те, що одним із фаворитів кампанії з демократичного табору є колишній віце-президент в адміністрації Барака Обами Джо Байден.
Серед демократів-новачків своєю активністю, непоступливістю та активною позицією вже встигла запам’ятатися одна кандидатка – сенатор від штату Каліфорнія та колишній генеральний прокурор цього штату Камала Харріс.
Що відомо про неї?
Харріс народилася у 1964 році у Окленді, штат Каліфорнія, у сім’ї емігрантки з Індії та емігранта з Ямайки у одному з контраверсійних південних штатів країни. Після закінчення Університету Говарда по спеціальності політологія та економіка та отримання звання доктора юриспруденції у Університеті Каліфорнії, вона почала працювати адвокатом у рідному штаті (прийнята до адвокатської спілки у 1990 році).
«Камало, запам’ятай, в цьому житті ти будеш першою багато в чому». Ці слова Шимали Гопалан-Харріс до своєї доньки багато в чому стали пророчими. Вся професійна кар’єра та багато в чому сама доля Камали Харріс визначається цим реченням. Вона була першою жінкою, яка стала окружним прокурором Сан-Франциско, і в той же самий час першою представницею чорношкірого населення та першою представницею азійської меншини на цій посаді. Також вона стала другою чорношкірою жінкою, яка отримала місце у Сенаті Сполучених Штатів.
Сім’я взагалі грає доволі значну роль у житті Камали Харріс. Питання не лише в загальній підтримці, позитивному образі, чи постійній появі на публіці разом (що особливо помітно після оголошення амбіцій стати президентом США – бо яким би прогресивістом ти не був, але в американській політиці є певні загальні норми, наприклад, виводити сім’ю на люди).
Рідна сестра Камали, Майя Харріс, є також і головою її передвиборчого штабу. Раніше Майя була головним політичним консультантом президентської кампанії Гілларі Клінтон у 2016 році, до того – віце-президентом з питань демократії, прав та правосуддя у Фундації Форда (один з найбільш впливових та потужних благодійних фондів США).
Програма кандидата Харріс
Відповідно до свого іміджу прогресивного політика, Харріс загалом тримається сучасної прогресивної американської риторики (що для нашого читача переважно виглядатиме як латентний соціалізм). На її порядку денному стоїть лібералізація законодавства щодо марихуани, абортів, зменшення податкового навантаження на середній клас та на найбідніші прошарки населення. Додатково кандидатка висуває класичну тезу усіх сучасних американських прогресивістів про введення спеціального податку «на багатство» - додатковий 1% від прибутків буде зніматися з усіх найбагатших американців для задоволення, в першу чергу, соціальних потреб найбідніших.
В системі підтримки середнього класу Америки Харріс вирішила повернутися до старих, але надійних тем середини 2000-х – зменшення різниці у платні між учителями та іншими спеціалістами однакового рівня підготовки. Доволі вивірений та вірний крок – замість того, аби пропонувати нову освітню реформу (саме поняття якої вже скомпрометовано в американському суспільстві після спроб реформи системи громадських шкіл), Харріс зразу вирішила звернутися до точкової проблеми заробітної плати та достатку вчителів. Це не лише приплив голосів вчителів, але також і батьків, які набагато більш зацікавлені в нормальній роботі кожного окремого вчителя, ніж системи загалом. До того ж, на фоні спаду інтересу молоді до отримання освіти саме за гуманітарним та педагогічним профілем, такі дії можуть доволі істотно підживити цей напрямок вищої освіти – а значить, ще більше підкріпити необхідність таких фінансових вливань у сектор.
Окремим пунктом своєї передвиборчої кампанії Харріс також виділяє так зване «закривання різниці». Основна ціль – прибрати різницю в оплаті праці між чоловіками та жінками на федеральному рівні (також і через штрафування тих компаній, які цього не робитимуть) та усунення різниці в оплаті між державними адвокатами та прокурорами. В другому явно проглядається юридичне минуле кандидатки, проте це має певний сенс і з системної точки зору. Доволі значного суспільного резонансу набув той факт, що найбідніші прошарки населення стають «жертвами» системи правосуддя і не можуть себе захистити, адже звичайний державний адвокат, який їм надається по закону, веде паралельно ще декілька десятків таких безкоштовних справ та працює загалом за мізерну оплату. І тут знову Харріс йде від часткового до загального, пропонуючи покращити роботу цих адвокатів та їх положення загалом в юридичній сфері не через секторальні зміни чи нові системні реформи, а просто через фінансові інструменти заробітної плати.
В цих пропозиціях здебільшого прослідковується певний егалітаризм, що є цілком закономірно з огляду на прогресивістську позицію Харріс. У розумінні американського істеблішменту, прогресивіст сьогодні – це майже соціаліст, яке стоїть за більшу роль держави у вирішенні суспільних проблем, створення певних спільних програм покращення добробуту та «боротьбу» із найбільш багатою частиною населення. Тому, як і інші прогресивісти, Харріс підтримує «охорону здоров’я для всіх», але при цьому не виключає ролі приватного страхування. Знову тут прослідковується її стратегічний підхід до політики загалом – йти у загальному векторі, але мати свою позицію і не виступати з нею занадто різко. Звідки прийшов подібний підхід в її програму і що він собою являє – розберемо далі.
Особистий профіль кандидата
Беззаперечно, адвокатське та прокурорське минуле сильно допоможе Харріс у передвиборчих перегонах – чітке розуміння того, що «все, що ти скажеш, може і буде використано проти тебе», є сильним козирем в дебатах. Особливо за умови, що у більшості інших претендентів подібний внутрішній фільтр фактів та риторики відсутній повністю. Однак в той же час цей бекграунд досі «переслідує» Харріс. Зокрема, вона підтримує легалізацію марихуани на федеральному рівні, проте як прокурор відмовилася пом’якшувати покарання за її зберігання. Так, вона проти смертної кари як інструменту федеральної політики, але як прокурор відстояла право Каліфорнії проводити смертні кари та двічі відхиляла пропозиції про їх загальне скасування.
Камала Харріс належить до кандидатів-стратегів. Вона не схильна до гучних заяв, популістської риторики чи різких випадів. Натомість, як і в попередні роки своєї роботи в юриспруденції, вона чітко виміряє та прораховує кожен крок. Це те, про що вже заявляли багато її прихильників та партнерів – вона буде боротися за тебе та відстоювати свої інтереси нарівні з твоїми, але дуже обережно. Весь час своєї роботи в юриспруденції Камала Харріс уникала говорити чи робити щось, що могло б бути використане проти неї. Багато в чому, саме тому її політична кар’єра почалася доволі спокійно, хоча і напрочуд успішно. Їй не потрібні були скандали чи подібні різкі старти. Вона, очевидно, надає перевагу більш марафонському підходу до досягнення цілей, розраховуючи сили, меседжі та дії на дійсно довготривалий період.
Свого роду, Харріс може позиціонувати себе як апологет надійності та правди в сучасній американській політиці, сповненій фейковими новинами та численним скандалами. Навіть у спілкуванні з пресою сьогодні Харріс дотримується цього правила: правда і нічого зайвого. Американські оглядачі дуже влучно відзначають, що Харріс наразі у своїй топовій формі, коли це стосується спілкування з натовпом репортерів.
Перспективи президенства Камали Харріс
Серед усіх демократів, які приймають участь у президентських перегонах 2020 року, Харріс незмінно має одну з найсильніших позицій. Два раунди дебатів цього літа навіть змогли її покращити. Хоча в той же час очевидно, що Харріс робить ставку на стратегічну перспективу – основну активність варто чекати ближче до літа 2020 року. Наразі ж, як і інші демократи, вона активно виступає у «невизначених штатах» (зараз їх спільна ціль – Айова) і буквально таки експериментує з цією категорією виборців.
Але рано чи пізно Камалі Харріс доведеться активно зіткнутися і з іншим опонентом – Дональдом Трампом. І з того часу її кампанія дійсно набере обертів. Навіть до офіційного її проголошення кандидатом від Демократичної партії (якщо вона ним стане, звісно) їй треба готуватися блокувати його риторику та почасти контратакувати. Адже, по-перше, вона представляє одразу дві меншини, і вона жінка, що вже є достатнім подразником для чинного президента.
По-друге, вона вже стала відома своєю непохитною позицією щодо Трампа, а отже сама доволі впевнено тримає курс на зіткнення. Проте є і гарний показник – Трамп ще не встиг дати їй прізвиська (його улюблений дебют у словесній боротьбі) та не особливо поки переймається пані Харріс. Отже, в неї ще є час на підготовку. В кінці-кінців, мало не кожного разу під час публічного виступу перед новою аудиторію вона, злегка посміхаючись, нагадує американцям: «Нам буде потрібен хтось, хто зможе вести судову справу проти чинного президента».
То чи готові Сполучені Штати до президента Камали Харріс? Станом наразі, її перемога виглядає доволі ефемерною: у полі прогресивних політиків її явно переважають такі ветерани політичних баталій, як Уоррен та Сандерс, а серед поміркованих вона почуватиметься не в своїй тарілці (і виборці такого зсуву не зрозуміють). Але якщо говорити реально про готовність населення вибирати такого президента, то саме зараз для Камали Харріс може настати зірковий час. І якщо вдало витримана пауза у 2019 році зможе допомогти зробити блискучу кампанію протягом першої половини 2020 року, то демократичні лідери дійсно зможуть залишитися ні з чим.
Якщо нас чогось і навчили останні 10 років американської політики, так це тому, що часто не потрібно шукати значного раціонального підґрунтя у деяких виборах. Мало хто вірив на початку демократичних праймеріз 2008 року у перемогу кандидата з іменем Барак Хусейн Обама. Хоча, і в 2016 році мало хто думав, що з Білого Дому країною керуватиме Дональд Трамп.
Декілька разів Камала Харріс вже повторювала, що вона розпочала свою кампанію, аби перемогти. Вона дійсно грає в гру з позитивною сумою – так чи інакше, вона або перемагає, або залишається з гарним інформаційним портфоліо у активі.
Давно в американській політиці не було стратегічних, спокійних та неквапливих кандидатів. І хоча ця перемога здається малоймовірною, але сама по собі ця кампанія вже показує позитивний тренд відродження класичних політичних змагань (навіть якщо вони з’явились у колі прогресивістів).
Тому, розраховуючи на третє місце на демократичних праймеріз (а саме такий максимальний прогноз можна наразі дати) Харріс точно матиме достатній політичний капітал, аби ця спроба ввійти у велику політику була не останньою.
Олександр Краєв, для «Главкома»
Коментарі — 0