Чи підпише міністр юстиції Клеменс Яблонер наказ про екстрадицію українського олігарха
Довгі п'ять років тривала австрійська судова епопея українського олігарха Дмитра Фірташа. Увесь цей час американська юстиція вимагала його екстрадиції з Альпійської республіки, а сам він безвилазно сидів у Відні, не маючи права покинути країну. Тепер ця історія, здається, підійшла до свого завершення: Вищий суд Австрії дозволив екстрадицію українського мільярдера до США. Рішення про це ще має підписати міністр юстиції...
То чи справді тепер на близького до Путіна Дмитра Васильовича чекає літак до Америки?
Для початку слід чітко усвідомити: юридичний дозвіл на екстрадицію Дмитра Фірташа з Австрії до Сполучених Штатів, з одного боку, є остаточним і ніяким оскарженням чи апеляціям вже не підлягає. П’ять років поспіль винайняті олігархом за величенькі гроші професійні адвокати вужами крутилися, аби бодай затягнути винесення цього рішення. Але тепер справі не зарадить навіть найхитріший та найдосвідченіший юрист: екстрадиції Фірташа нема перепон.
З іншого ж боку – суд не наказав австрійській владі видворити Фірташа до США. Це рішення має бути прийняте міністром юстиції Австрії Клеменсом Яблонером й ніким іншим. Це має статися найближчими днями, але чи поставить він свій підпис під наказом про екстрадицію?
За що?
Варто згадати, що ж взагалі інкримінують американські прокурори Фірташу і чому один із найбагатших українських олігархів із 2014 року живе у віденській «золотій клітці». Перед початком Євромайдану під час поїздки до австрійської столиці його заарештували. Щоправда, Фірташ одразу вийшов на свободу під найвищу в австрійській історії заставу, 125 мільйонів євро, але йому заборонили покидати Австрію і вилучили закордонний паспорт. США направили офіційну вимогу про видачу олігарха: американська юстиція звинувачує Дмитра Фірташа в тому, що він заплатив $18,5 млн хабарів за право видобувати титан в Індії. Оскільки гроші ці, за твердженням прокурорів у США, йшли через банк у Чикаго, а сам індійський титан мав піти на виготовлення літаків компанії Boeing, ця справа підлягає американському судочинству.
Але справа Фірташа набула ще й політичного звучання, адже олігарх був близьким до «президента-втікача» Віктора Януковича та мав тісні зв’язки з Кремлем. Попередній Генпрокурор США Джефф Сешнз прямо звинуватив Фірташа в тому, що той діяв як «прямий агент Кремля» у схемі перепродажу російського газу Україні, саме це довгі роки доводила Юлія Тимошенко, запроторена у в’язницю після приходу до влади Януковича. Тому в повітрі «повисла» підозра, що американці просто вирішили у буремному березні 2014 року вилучити впливового олігарха з політичної арени, аби він не заважав прозахідній українській революції. На цей нібито політичний зміст, і вказували австрійські адвокати Фірташа, готуючи апеляцію до Вищого суду. Дмитра Фірташа вони змалювали, як багаторічного, послідовного та ідейного борця з американською світовою гегемонією, якого мстивий Білий дім бажає змусити замовчати раз та назавжди.
Для самого Фірташа видача його до Америки й справді стане катастрофою і фіналом його блискучої бізнес-кар’єри. 54-річний олігарх починав в Україні простим пожежником і доріс до статусу одного з найбагатших бізнесменів на пострадянському просторі. Досяг цього він, як і багато інших українських олігархів, осідлавши газові «потоки».
Але не газом єдиним багатіє Дмитро Васильович. Його Group DF належать численні хімзаводи, які випускають мінеральні добрива, виробництва титану, газові розподільчі мережі по всій країні, медійна група «Інтер». Попри своє австрійське вигнання він продовжує грати значну роль у внутрішній політиці України. Вже після втечі Януковича до Росії, Фірташ сам визнавав, що «благословив на посаду» Петра Порошенка. Сьогодні його політичні ставленики йдуть у Верховну раду за підтримки його медіаімперії.
Політика чи не політика?
Звичайно, подібний персонаж і справді здатен багато чого розповісти американцям про нюанси української, російської та європейської політики. Саме на це постійно звертали увагу австрійські адвокати олігарха, наголошуючи, що американська «справа Фірташа» є не кримінальною, а суто політичною. Про це, зокрема, розповідала австрійська газета Die Kleine Zeitung.
Очолює адвокатську команду Фірташа в Австрії колишній міністр юстиції Австрії, провідний член проросійської правопопулістської партії FPÖ («Вільна партія Австрії») Дітер Бемдорфер. Той самий, якого, в свою чергу, звинувачують у тісному співробітництві із засудженим у США екс-главою передвиборчого штабу Дональда Трампа Полом Манафортом. Він поплатився за незаконну лобістську діяльність на користь Віктора Януковича. Як відомо, Манафорт довгі роки «опікав» Віктора Федоровича та його партію. Тобто Бемдорфер, підозрюваний у незаконних зв’язках із командою діючого американського президента, стверджує, що його підзахисний є політичним супротивником американської влади. Бемсдорфер буквально назвав Фірташа «політичним супротивником США на світовій арені» (не менш як!), саме тому його не можна видавати США.
Цікаво, що тезу про політичну мотивацію Сполучених Штатів висловила в лютому цього року навіть Генеральна прокуратура Австрії, яка раніше, в лютому 2017 року, офіційно підтримала екстрадицію Фірташа, зазначає газета Der Standard. Яким чином в австрійських прокурорів сталася подібна докорінна зміна позиції – про це нічого не відомо, але, можливо, це відбулося зі зміною уряду в Австрії, коли Міністерство юстиції було віддано в руки все тієї ж проросійської партії FPÖ, чиї представники неодноразово підтримували Дмитра Фірташа. Втім, нині ця партія втратила владу в Альпійській республіці через відомий «скандал на Ібіці», коли її лідер, віце-канцлер уряду Себастіана Курца Ханс-Крістіан Штрахе, «попалився» на відвертих розмовах із загадковою представницею російського олігарха про продаж росіянам провідної австрійської газети Kronen Zeitung та обіцянками передачі росіянам вигідних австрійських державних замовлень в обмін на фінансову та інформаційну підтримку його партії на виборах.
Втім, як уже зазначалося, Вищий суд Австрії відхилив усі ці аргументи та загалом прохання адвокатів Фірташа про перегляд справи, заявивши, що вважає надані докази «недостатньо обґрунтованими». Окрім того, п’ятірка австрійських суддів дійшла висновку, що всупереч твердженням захисників Фірташеві в Америці не загрожує ні страта, ані довічне ув’язнення без можливості помилування. Тому, на їх думку, українського олігарха спокійно можна доправляти до Америки.
Але вже суто через австрійську політичну колізію, нині в Австрії палко обговорюється питання – чи підпише діючий міністр юстиції Клеменс Яблонер наказ про екстрадицію Фірташа? З одного боку, постанова Вищого суду розв’язала йому руки, підтвердивши, що справа проти олігарха є кримінальною й жодним чином не політичною. Тож Яблонер, який підкреслено позиціонує себе як «технічну» фігуру, яка просто займається поточними справами у міністерстві, поки нові парламентські вибори не приведуть на цю посаду нового шефа, має змогу виконати цей обов’язок без жодних політичних маневрів.
Але, з іншого боку, Фірташа в Австрії прямо чи опосередковано захищають аж дві провідні партії: правопопулістська FPÖ, яка досі входила в правлячу коаліцію, та «ліва» Соціал-демократична партія Австрії (SPÖ). Точніше, обидві ці партії підтримують не стільки самого Дмитра Васильовича, як такого, скільки Путіна, який, як відомо, аж ніяк не є зацікавленим у видачі Фірташа. Також доволі цікава картина: австрійські «праві» та «ліві» не погоджуються між собою ні в чому... окрім російських інтересів.
Обидві ці партії – як FPÖ, так і SPÖ, мають на наступних виборах непогані шанси. Таким чином, підписавши наказ про екстрадицію Фірташа, міністр Яблонер ризикує «не сподобатись» можливим переможцям цих перегонів. Можна собі уявити, як він нині чухає потилицю та міркує, що ж йому робити... Щоправда, більшість австрійських коментаторів, які беруть участь в дискусії – підпише чи не підпише, кінець-кінцем, міністр юстціїї той наказ, схиляються до думки, що таки підпише.
Хто наступний?
А американська Феміда, звісна річ, вже чекає на Фірташа з великим нетерпінням. Окрім докладної розповіді про індійські гешефти з групою Arcelor Mittal, слідчі розраховують на цікаву інформацію, наприклад, про зв’язки Дмитра Васильовича з іншим відомим українським персонажем – Семеном Могилевичем, «босом босів» не лише української, а й російської мафії, який наразі спокійно живе собі в Росії «під дахом» у Путіна. Фірташа американці вважають одним із найближчих «попихачів» Могилевича.
Австрійська і загалом європейська преса переважно дотримуються думки, що міністр юстиції Австрії Клеменс Яблонер найближчим часом підпише наказ про екстрадицію Фірташа: він вважається «технічною» фігурою й загалом добуває» на своїй посаді до нових, дострокових парламентських виборів. Його також не підозрюють у зв’язках з Росією, Манафортом чи кимось іще, хто не хотів би, аби український олігарх потрапив до рук заокеанської Феміди.
Австрійські видання вважають, що в Україні олігархи застигли «на низькому старті», готуючись ділити між собою залишки «імперії Фірташа». Насправді ж, можливо, їм слід було б задуматись про дещо інші речі. А саме: екстрадиція Фірташа до Америки може стати своєрідним «стартовим пострілом» для нових справ стосовно тих, кого особистий адвокат Дональда Трампа, колишній мер Нью-Йорка Рудольф Джуліані на прізвисько «Лис» нещодавно назвав «прямими ворогами Америки в оточенні президента Зеленського». Восени наступного року в США мають відбутися чергові вибори президента – і багато хто вважає, що іміджеві Трампа можуть піти на користь кілька гучних розслідування проти українських і російських мільярдерів, аби відбілити його репутацію, заплямовану зв’язками Пола Манафорта з Януковичем.
Борис Немировський, для «Главкома»
Коментарі — 0