У Росії заборонили книжку про відносини Польщі, Литви, Білорусі, України та Росії

Міський суд Санкт-Петербурга розглянув апеляційну скаргу видавничого дому «Когіта» на рішення Московського районного суду про заборону книжки Яна Новака-Єзьоранського «Східні роздуми», залишивши його в силі. До цієї книжки увійшли перекладені російською статті 1991–2003 року, які стосуються відносин Польщі, Литви, Білорусі, України та Росії.

Книжка, видана за підтримки Польського інституту, була заарештована співробітниками російської поліції 11 лютого 2016 року. Із друкарні «Береста» в Петербурзі вилучили 530 її примірників, тобто весь тираж. Посольство Польщі у Москві практично відразу ж висловило протест проти вилучення тиражу книжки, видавництво «Когіта» засумнівалося в законності дій поліцейських. До того ж книжки Новака-Єзьоранського не було (і досі немає) в списку екстремістських матеріалів на сайті Міністерства юстиції Росії, тому видавництво звернулося до суду, але програло.

На рішення московського суду про заборону книжки була подана апеляція до міського суду Петербурга. Обґрунтовуючи своє рішення продовжувати боротьбу, видавництво «Когіта» стверджувало, що суд першої інстанції припустився «неправильного застосування норм матеріального й процесуального права», що «судом не були притягнуті до участі в справі всі зацікавлені особи», в результаті були втрачені можливості «заявити про наявність спору про право». На сайті видавництва йдеться також про висновок А. В. Воронцова, прийнятого прокуратурою і судом як «експертний», і наводиться фрагмент із висновку доктора історичних наук і експерта Ірини Левинської, яка знайшла в дослідженні Воронцова безліч порушень.

«Комплексна експертиза, яка передбачає участь як мінімум двох фахівців із різних галузей знань, проведена однією людиною, яка при цьому не володіє достатньою компетенцією для відповіді на поставлені питання, – пише Левинська. – Декан факультету соціальних наук РДПУ ім. А. І. Герцена А. В. Воронцов має вищу освіту за спеціальністю «географія та біологія» і ступінь доктора філософських наук та звання професора на кафедрі наукового комунізму. Таким чином, не володіючи необхідними знаннями й кваліфікацією в галузі історії, психології та лінгвістики, А. В. Воронцов дозволив собі дати висновок за інформаційними матеріалами. У своєму висновку Воронцов займається псевдоцитуванням і приписує авторові збірки фрази й вислови, які відсутні в ній».

Але ці аргументи не переконали міський суд, який підтвердив рішення нижчої інстанції про заборону розповсюдження книжки.

Захистом видавництва «Когіта» займається правозахисна «Команда 29». Її керівник, адвокат Іван Павлов вважає, що ще кілька років тому заборона цієї книжки здавалася дикою, а років шість тому такі справи було зовсім неможливо уявити.

Член Правозахисної ради Петербурга Юрій Вдовін вважає справу про книжку Яна Новака-Єзьоранського «Східні роздуми» свідченням загального посилення політики російської влади: «Наша велика держава стає все більш державною і нетерпимою до того, що в людей можуть бути думки, відмінні від думок начальства. Що стосується Польщі, то я можу зрозуміти її ставлення до пам’яті про Радянський Союз: для поляків абсолютно однаково, що їх нацисти окупували, що їх комуністи окупували – наслідки для них все одно погані. Але, мені здається, вони все ж розрізняють пам’ять про війну, про звільнення від нацистів, від пам’яті про радянський період, коли насаджувалося ставлення до Польщі як до окупованої країни, сателіта, «молодшого брата в радянській сім’ї народів». Поляки зараз цього позбуваються, і історія з цією книжкою говорить про прагнення нашої влади придушувати думки, – щоб народ не думав, а виконував команди. Зокрема, і польський народ. Але пізно: і поляки, і українці пішли своїм шляхом, і сподіваюся, що вони досягнуть успіху більше від нас. Мені здається, влада буде все більше тиснути на інакомислення в будь-яких його проявах, але це буде продовжуватися недовго – врешті-решт, ця бульбашка лусне, як луснув Радянський Союз».