Україна не підтримала боротьбу з геноцидом уйгурського народу: чому це шкодить нам і союзникам 

У Раді ООН з прав людини Україна не підтримала проведення дебатів про можливі зловживання в Сіньцзян-Уйгурському автономному районі Китаю. Як відомо, США та їхні союзники минулого місяця представили найвищим органам ООН з прав людини перший в історії проєкт рішення, спрямований проти порушення прав людини у Китаї. Співавторами проєкту заявки виступили Велика Британія, Канада, Швеція, Данія, Фінляндія, Ісландія, Норвегія, Австралія та Литва. Вони пропонували провести відкрите обговорення щодо Сіньцзяну, де відбувається геноцид уйгурів. Під час голосування за заявку не вистачило трьох голосів, один із яких могла б дати Україна.

Проти такої ініціативи виступили Болівія, Камерун, Китай, Куба, Еритрея, Габон, Індонезія, Кот-д'Івуар, Казахстан, Мавританія, Намібія, Непал, Пакистан, Катар, Сенегал, Судан, Об'єднані Арабські Емірати, Узбекистан та Венесуела. 

Утрималися 11 країн: Аргентина, Вірменія, Бенін, Бразилія, Гамбія, Індія, Лівія, Малаві, Малайзія, Мексика та Україна.

Чому це рішення – удар по Україні

Як пояснив координатор організації Free Hong Kong Center Артур Харитонов, насамперед безмежно соромно перед уйгурами, що з 24 лютого підтримують Україну: мітингами, донатами, дипломатичною роботою. До слова, їхні правозахисники визнають дії росіян геноцидом. Також активіст проаналізував, чому таке ігнорування шкодить Україні і завдає удару по наших позиціях у міжнародній спільноті.

Насамперед слід пам'ятати, що резолюцію підтримували певні політичні кола США, які можна назвати «антикитайським лобі».

«Ця спільнота має чи не вагоміші позиції, ніж «антиросійське лобі»... Якщо коротко, то ціна «китайського» питання – ризик втрати фінансової підтримки», – вважає Харитонов. 

Крім того, імідж України, на якому тримається левова доля міжнародної підтримки, замарано недалекоглядними посадовцями, які вважають, що тактика «не образити вбивцю» все ще працює.

«Моральний аспект – найкричущий: чи може народ, що переживає найжахливіші злочини в Європі після 1945 року, закривати очі на продовжуваний, найсистемніший та найцинічніший, геноцид сучасності у Східному Туркестані? У ганебному голосуванні не малося жодної іншої мети, крім як потішити китайського комуніста, що:

1) заблокував чи не підтримав усі рішення на підтримку України;

2) надає поміч армії РФ, за що потрапляє під санкції США (наразі на рівні компаній);

3) є головним стейкхолдером російського бюджету та покупцем московських енергоресурсів;

4) відмовився допомагати з гуманітарними коридорами для евакуації цивільних з півдня та сходу України навесні;

5) офіційно виступив проти вступу України до НАТО напередодні повномасштабного вторгнення.

Цей перелік можна продовжувати на сотні сторінок. Тобто ми просто нашкодили собі та союзникам», – каже активіст.

За словами Харитонова, попри міф, буцімто «якщо ми образимо КНР, китайці надаватимуть військову підтримку росіянам», насправді відкритий виступ КНР на користь росіян призведе не тільки до нищівних санкцій для китайської економіки, але й до абсолютної трансформації підтримки України державами, що визначають компартію Китаю головним ворогом.  

Що відбувається в Сіньцзяні

Допис Харитонов проілюстрував фото Хавагул Тевеккул, 46-річної уйгурки. Її остання світлина взята з матеріалів китайських концтаборів.

«Чому плаче Хавангул – ми не дізнаємося. Чи бачила вона, як примусово стерилізували її доньку? Як ґвалтували її матір? Чи як розстрілювали, після тортур, чоловіка або сина? Або ж як комуністи вривалися у батькову крамницю, розкладаючи підприємство на користь партії, або ж руйнуючи ісламські символи на користь портретів Сі Цзіньпіна? Дивлячись їй у вічі, тримаючи у пам’яті злочини росіян у Бучі, Ізюмі, Маріуполі, чи зміг би справжній українець натиснути кнопку «утриматися” щодо геноциду іншого народу на планеті? Цього ми теж не дізнаємося», – йдеться в дописі.