Як Україна знову асиметрично змінила правила війни

Українська війна – найнестандартніша війна в історії, напевно. 2-а армія світу 4-й рік жорстко відхоплює у 21-ї армії світу. Це не вихваляння. Їх більше, у них більше ресурсів, у них потужніша економіка, ВПК. А ми креативніші. І вже маємо чимало перемог, які змінили перебіг війни.

• Починаючи із застосування дронів, які зупинили танкові колони під Києвом.
• Продовжуючи завдання нищівного удару «непереможному» чорноморському флоту та звільнення від нього акваторії.
• Завдання непоправної шкоди російській економіці через регулярну зупинку авіасполучення.

А тепер ще знищення «свята святих» російської економіки – нафтового сектора. За період 2024-2025 років українські сили здійснили понад 100 підтверджених ударів по російській нафтовій інфраструктурі, з яких детально з колегами ми вивчили 75 найбільш значущих кейсів.

В умовах штучних обмежень на використання західної зброї по території Росії, Україна створила власну модель асиметричної війни, яка може увійти до підручників військової стратегії XXI століття.

Згідно з комплексним аналізом 75 уражених об'єктів російської нафтової інфраструктури за 2024-2025 роки, картина вражає своєю диспропорцією:

Витрати України:

• Середня вартість одного дрона далекої дії (типу Beaver/Lyutyi): $50 тис. – $200 тис.
• Середня вартість однієї атаки: $0.05-2 млн (1-10 дронів).
• Загальні витрати на кампанію (дуже грубо): $50-200 млн.

Збитки для Росії (ми просумували збитки по кожному об'єкту):

• Прямі втрати: $1-1.5 млрд.
• Мультиплікативний ефект: не менші $10-20 млрд.
• Зниження нафтопереробки: 540,000-900,000 барелів на день (10-17% від загальної потужності).
• Вплив на ВВП Росії: 0.5-1% (~$10-20 млрд від прогнозованого ВВП у $2 трлн) (!!!). Співвідношення ефективності (наші витрати і втрати ворога): 1:50-1,000 Найкрутіша інвестиція!).
• Це означає, що кожен долар, вкладений Україною в далекобійні дрони, приносить від $50 до $1,000 збитків російській економіці.
• В окремих випадках, таких як удари по Астраханському газовому заводу, співвідношення досягає 1:7800 (!).

Стратегічні цілі та їх ураження

Українська кампанія сфокусована на трьох ключових елементах:

1. НПЗ – уражено понад 30 заводів, включаючи найбільші: Волгоградський (300 тис. барелів/день), Рязанський (340 тис.), Омський (442 тис.).
2. Експортні термінали – удари по Усть-Лузі, Новоросійську, Приморську порушили експортні потоки на 10-20%.
3. Нафтосховища – понад 50 об'єктів, критичних для військової логістики.

Мультиплікативний ефект: ланцюгова реакція в економіці. Прямі руйнування – лише вершина айсберга. Реальна шкода проявляється в:

• Зростанні внутрішніх цін на паливо: 10-20%, що б'є по всіх секторах економіки.
• Дефіциті бюджету: втрати нафтогазових доходів поглиблюють дефіцит, що досяг 1.7% ВВП у 2025 році.
• Логістичному колапсу: порушення постачання палива для армії в прифронтових регіонах.
• Санкційному тиску: неможливість повноцінного відновлення через відсутність західних технологій.

Якщо Україна збереже поточну інтенсивність ударів (8-10 атак на місяць), а вона їх збереже;) до кінця року очікуються наступні наслідки:

1. Для нафтового сектора Росії:

• Зниження переробки на 25-30% (1.3-1.6 млн барелів/день).
• Критичний дефіцит палива в 15-20 регіонах.
• Повна зупинка 5-7 великих НПЗ через неможливість ремонту.
• Падіння експорту нафтопродуктів на 30-40%.

2. Для російської економіки:

• Втрати бюджету: додаткові $15-25 млрд (сукупно до 2% ВВП).
• Інфляція: прискорення до 15-20% через паливну кризу (а з нею зростання облікової ставки і вартості кредитів для економіки).
• Скорочення ВВП: додаткові 1.5-2.5% падіння.
• Дефіцит бюджету: зростання до 5-6% ВВП.

3. Соціальні наслідки:

• Паливна криза (вже почалась): черги на АЗС у 30-40 регіонах.
• Зростання невдоволення: протести в промислових регіонах через зупинку підприємств (ще рано).
• Електоральний вплив: падіння підтримки війни з 70% до 45-50% через економічні труднощі (а їм це не все одно).
• Міграція: посилення відтоку кваліфікованих кадрів.

4. Військові наслідки:

• Дефіцит палива на фронті: скорочення інтенсивності операцій.
• Логістичний колапс: неможливість забезпечення угруповань на відстані >200 км від залізниць.
• Пріоритизація: перерозподіл палива з цивільного сектора на військові потреби, що посилить соціальну напругу (!).
• Зниження мобільності: скорочення використання автомобілів та бронетехніки через дефіцит палива.

Що важливо – Україна не зупиняється на досягнутому. У найближчий час очікується розгортання:

• Модернізованої ракети «Нептун» зі збільшеною дальністю.
• Ракети «Фламінго» – дальність до 3 тис. км, бойова частина ~1 тонни.

Це означає, що під ударом опиняться об'єкти в глибокому тилу Росії (!), включаючи родовища Західного Сибіру – серце російського нафтовидобутку.

При ураженні цих об'єктів:

• Падіння видобутку на 15-20% (1.5-2 млн барелів/день).
• Критичне падіння експортних надходжень на $30-40 млрд/рік.
• Технологічний колапс через неможливість обслуговування без західного обладнання. Тому будемо точно бити!

Українська стратегія демонструє, як технологічно просунута (так, це вже ми), але ресурсно обмежена країна може ефективно протистояти противнику з багаторазовою перевагою.

При інвестиціях менше $200 млн Україна завдала збитків у $10-20 млрд критично важливому сектору російської економіки.

До кінця 2025 року, при збереженні інтенсивності ударів, сукупні втрати російської економіки можуть досягти $35-45 млрд, що еквівалентно 2-2.5% ВВП.

Це не просто тактичний успіх – це стратегічне виснаження противника, що підриває його здатність фінансувати і вести тривалу війну.

В умовах, коли нафтогазові доходи становлять 30-40% російського бюджету, кожен уражений НПЗ – це удар по військовому потенціалу агресора.

Паливна криза, що насувається, може стати тим фактором, який змусить Кремль переглянути свої військові амбіції.
Асиметрична війна України доводить: у XXI столітті Давид може не лише протистояти Голіафу, але й систематично руйнувати економічний фундамент його військової машини, створюючи передумови для внутрішньої дестабілізації агресора.

Читайте, робить висновки, поширюйте.