Українці стають енергетичними вампірами?

Товариство, тут деякі дописувачі радять мені не фокусуватися на щоденному негативі, а більше подавати позитивних і світлих новин, роздумів і вражень.

Я згоден – це прекрасна ідея, яку поділяю не лише я, а й, сподіваюсь, більшість з вас, от тільки чомусь на практиці виходить зовсім інакше.

Ви помітили, як ми дедалі більше стаємо енергетичними вампірами? Нам так і кортить качнути енергії з якої небудь позитивної людини, яка зайшла у Фейсбук із хорошою фоткою, добрим настроєм, радісною подією чи світлими враженнями.

І щойно попадає на очі така публікація, як починається приблизно таке:

1. А що це ви пан(пані) так радієте, коли всім довкола так погано? Я б на вашому місці прибрав(ла) це неподобство.
2. О, дивись, як пір'я розпустив(ла), ніби павлін у зоопарку – і не соромно оце хизуватися?
3. Та скільки можна вже свої фото постити? Ви шо, голубий (лесбіянка)? Більше нема чим зайнятися?
4. А чого це ви тут усіх повчаєте? А в мене інша думка. Я категорично не згодна з усім, що ви тут написали.
5. А що це взагалі за хрінь? Ти думаєш, ти самий розумний?

Це дуже спрощений набір варіантів тих реакцій, який відбиває бажання писати про позитивні речі, бо народ шукає іншого.

І ще цікаве спостреження: чим вище інтелектуальний рівень людини – тим вона делікатніша: спочатку знайде щось позитивне, а потім спробує висловити свою точку зору, яка ніколи не є образливою чи дошкульною.

Є протилежна категорія – відвертих хамів-правдорубів, які з порога у брудному взутті, навіть не вітаючись, кидають тобі в обличчя все, що думають – і розвернувшись, хряцають дверима. І, мабуть, дуже пишаються собою.

Є цікава категорія «корисних ідіотів» (прошу не ображатися на відомий термін), які не мають жодних власних думок і вражень, але буквально переповнені пропагандистськими штампами, які стали основою переконань і суджень. Вони, як правило найбільше дістають своїми занадто емоційними характеристиками, огульною критикою, полум'яним диванним патріотизмом і нестерпним бажанням з кимось посратися. Саме тоді вони відчувають недаремність свого існування.

Є ще категорія тролів, що відпрацьовують свої партійні чи корпоративні інтереси – їх видно по тактиці. Якщо ви чимось зачепили їхні «святині», вони намагаються одразу дошкулити вам. Скомпроментувати вашу думку, а заодно і вас самих якимсь брудним звинуваченням. Якщо ви ретирувались або почали виправдовуватись, вони досягли своєї цілі.

Але не все так погано! Є справжні світочі! Саме так. Вони не вступають у часті дискусії. Бо є незаперечними фахівцями у своїй царині. Це справжні гуманітарії або люди високого польоту. Це філософи, науковці, фахові журналісти, етнографи, мистецтвознавці, дослідники, мандрівники, серйозні музиканти, поети, художники, лікарі, психологи...

Вони часто непомітні за цією суєтою і колотнечею, але один раз потрапивши на їхню сторінку, я радію, бо кожне їх слово, кожна думка, робить багатшим, розумнішим, досвідченішим, гармонійнішим.

Бо кожна цілісна і гармонійна людина в наш бурхливий і брехливий час, це як острівець рятівної твердині посеред лихої повені. І якщо вас ненароком занесло на такий острівець, просто подякуйте долі.

Як і я принагідно дякую усім тим духовним, розумним і фаховим друзям, яких мені подарував Фейсбук. Як би не він – їх би могло у мене бути значно менше! Отож, дякую, що ви є!

Тримаймося!