Микола Міхновський - український Джордж Вашингтон та Уїнстон Черчиль

Про роль особистості в історії.

«Однині Українська Народня Республіка стає самостійною, ні від нікого незалежною, вільною, суверенною державою українського народу».

Ці слова, проголошені IV Універсалом Центральної Ради 22 січня 1918 року - наша точка відліку в новітній історії. 100 років тому була проголошена наша Незалежність. Відбулося диво - Україна відродилася з попелу.

На момент проголошення Незалежності повним ходом іде війна з червоною Москвою. На наступний день почнеться більшовицький заколот в Києві - його придушить Коновалець. Через тиждень - бій під Крутами.

Ситуація не просто критична - це суцільна чорна воронка відчаю і смерті. І саме в цей момент автономістська, соціалістична та пацифістська Центральна Рада іде на епохальний крок - проголошення повної Незалежності.

Робить це «вимушено», потім Грушевський і Винниченко будуть говорити, що «незалежність - це лише шлях до федерації». Але це все не має жодного значення. Українську незалежну державу проголошено.

Тому в соту річницю цієї епохальної події хочеться згадати не тих, хто сам не вірив у те, що проголошував.

А натомість згадати того, хто перший сказав гучно і на весь світ - «Самостійна Україна»! Хто в час тотального домінування провінційного малоросійства та автономізму мав мужність стояти на своєму - повна, безоглядна незалежність України і крапка! Росія - ворог, ніяка «демократизація» Росії нічого не змінить в її ставленні до України. Згадати того, кого більшість тогочасних політиків та «лідерів думок» вважали екстремістом, фанатиком, божевільним маргіналом.

Згадати Миколу Міхновського.

Як показав час - найкращого політика епохи. Нашого Джорджа Вашингтона і Уїнстона Черчиля. Чому? Бо він єдиний мав рацію від початку до кінця. І твердо стояв на своєму. Хтось скаже - він програв. Але ж ні. Він якраз переміг, бо перемогла його ідея і справа його життя. Програли всі інші.

Українська держава постала - і зробили це ті, хто все життя цькував Міхновського за його самостійництво. Зробили від безвиході, зціпивши зуби і не визнавши його правоти.

Але зробили! Бо неможливо іти проти невблаганного наступу Історії. «Ніщо не зупинить ідею, час якої настав» - як казав один не менш визначний послідовник Міхновського.

22 січня 1918 року - тріумф Міхновського. Справа його життя, абсолютно неможлива, химерна, нереальна - здійснилася.

Оббріханий, висланий з Києва, звинувачений у спробі державного перевороту Микола Міхновський напевно того дня був щасливий. Він це зробив!

Це і є мистецтво політики.

Зі святом, браття і сестри.

Самостійній Україні - 100 років!