Звільнення полонених. Путін затягнув Зеленського в небезпечну гру

Захід заграє з Росією за рахунок України. Саме так можна пояснити зрив обміну полоненими минулого тижня. Київ примушують до поступок Москві, але це несе загрозу для України. Ця ситуація склалася через політичні амбіції президентів США і Франції та популізм українського лідера Володимира Зеленського. 

Моряків мали повернути в будь-якому разі за рішенням Міжнародного трибуналу. Але Росія не хотіла цього робити, тому що вона вважає себе дуже сильною і гордою. Проте не виконати (рішення трибуналу) вона теж не могла, бо починалися б серйозні санкції, такі як заборона заходу російських суден до морських портів інших держав. І вони знайшли рішення. Для росіян – для внутрішнього ринку – подають рішення так, що пішли назустріч новому президенту Володимиру Зеленському і з метою примирення по-доброму віддали моряків. А для міжнародного товариства це буде, наче вони виконали рішення трибуналу.

Такий номер не пройшов би, якби американський президент Дональд Трамп і президент Франції Еммануель Макрон не хотіли б дуже примирити Україну з Росією і поставити собі «галочку», що вони миротворці. Трамп – напередодні виборів, а Макрон – на фоні перехоплення європейського лідерства у Ангели Меркель, яка йде на пенсію.

Але оскільки Росія не хоче йти на поступки, вони намагаються добитися того, щоб поступилася Україна. Трампу і Макрону все одно, чим поступиться Україна. Вони, звісно, не хочуть нашої поразки, але готові жертвувати інтересами України. Тому тиснули на Зеленського, щоб той пішов на умови російського президента Путіна, аби найближчими днями відбувся нормандський формат. Медведчук як кум Путіна має безпосередній вплив на нього, і міг щось підказати. Але якби росіяни дійсно хотіли б провести обмін, їм би Медведчук не завадив. Він міг втрутитися, не розуміючи, що Кремль не збирається проводити обмін. Це було виключно рішення Путіна.

У Кремлі скористалися недосвідченістю Зеленського і провели інформаційну кампанію. Показали, що із сибірських таборів заручники Кремля пересуваються до Москви, були якісь «витоки інформації» у пресі. І вони ж сформували серед українців думку, що ось-ось відбудеться обмін. В результаті, у столичному аеропорту «Жуляни» рідні протягом семи годин чекали полонених. Потім обмін зірвали, затягнули і поставили Зеленському «вилку» – щоб з одного боку він пообіцяв, що ось-ось повернуться полонені, а з іншого заявив, що Росія поставила нам такі умови, які ми не можемо виконати. Зокрема, Кремль вимагає повернення ключового свідка щодо трагедії рейсу MH17, якого СБУ викрали з території так званої ДНР. Україна не може цього зробити, бо вона дуже багато втратить у Гаазькому трибуналі. Тепер під тиском Європи і суспільства Зеленський повинен прийняти певне рішення і піти на обмін, який нам дуже невигідний. Це був політичний «розвод» недосвідченого президента Зеленського, який спільно здійснили Росія і Захід.

Ось 1 вересня Зеленський зустрівся із віце-президентом США Майком Пенсом. Напевно нашому президенту сказали таке: хлопче, ми тебе підстрахуємо у питаннях енергетичної безпеки, постачання зброї. Але на Донбасі треба миритися. Давай якось думати, на які поступки можна піти. Тобто Захід не однобічно притискає Україну. Він хоче вибудувати систему стримування Росії – енергетичну і військову. Але справа йде до того, щоб ми виконували частину Мінських домовленостей, включаючи амністію бойовиків, зміни до Конституції, можливо особливий статус Донбасу.

Росії самій треба перепочинок і зняття частини санкцій. Тому дійсно є шанси, що Кремль піде на поступки. Але питання полягає у тому, що це будуть за поступки. Є небезпека, що Україну примусять виконувати політичну частину Мінських угод за «формулою Штайнмайєра» (йдеться про план, запропонований президентом Німеччини Франком-Вальтером Штайнмайєром під час зустрічі лідерів нормандської четвірки у 2016 році), коли не буде в повному обсязі виконана безпекова частина. Це створює небезпеку, що Хрещатиком гулятимуть бойовики і росіяни, які проводили референдуми, проголошували Л/ДНР, вбивали наших військовослужбовців та мирних громадян. А питання контролю над державним кордоном чи введення українських військ на колишні окуповані території ще не буде вирішено. Єдине, що втримає Зеленського від цього - протест ветеранів АТО. Вони уже продемонстрували свої можливості на альтернативній ході 24 серпня, коли їх було 50 тисяч. А взагалі цей ресурс може налічувати і 150 тисяч дуже активних людей.