Ми єдині, хто поки що стримує рух цієї зарази у західну Європу

Якщо Росія викрадає наших співвітчизників і оголошує їх не то біженцями, не то своїми громадянами, то за такою логікою російські компанії на нашій території можуть бути оголошеними власністю держави Україна. І мабуть це було б справедливо, враховуючи, що не ми почали цю війну, і це у нас відібрали територію, розміром з невелику країну Європи.

Але ми єдині, хто поки що стримує рух цієї зарази у західну Європу, за що нам "дякую" не кажуть і легенди про нас не складають. Тому, не потрібно боятися діяти жорстко. Хочу знову поставити всім у приклад Ізраїль. Якби ця маленька держава, яка фактично стримує ісламський екстремізм, кожен раз озиралася на пацифістські заяви тих, хто автомат у руках не тримає, цієї країни, як і християнських святинь, напевно, уже б не було. Тому і нам, якщо хочемо жити, не потрібно боятися осуду тих, кому поки що нічого не загрожує.

Думаю, влада нарешті зрозуміла - переговори з Росією, на якому рівні вони б не велися, результату не дадуть. Питання лише в тому, для чого їх вести і робити з себе голуба перед стерв’ятниками? Адже результат буде лише один – поразка.

Вихід знаходиться дещо в іншій системі координат:

- ми кордон перекрили?

- ми починаємо всі разом, в тому числі, і дніпропетровські сили, працювати на один результат?

- ми перестанемо піаритися на тактичних перемогах і красуватися в камуфляжі на кожному кроці?

- ми починаємо нарешті фінансувати збройні сили? Але не у форматі піар-акцій «ми заради армії скоротили те - ми скоротили це», а реально – щоб залучити до роботи професіоналів і обмундирувати кожного за найвищими світовими стандартами;

- ми почали допомагати зброєю батальйонам добровольців і всім, хто готовий воювати за нашу землю на Донбасі?

Відповідь на усі ці запитання одна – НІ!

Якщо нам потрібна країна, ситуацію як мінімум потрібно привести до реальних потреб і негайно взятись за роботу серед населення Сходу – «без пилі і шуму». Бо якщо подивитися на поведінку деяких персонажів, то може скластися враження, що війни немає, наш сусід – умовна Норвегія, або Канада, а не озвіріла Росія. А головне питання – кому який пам’ятник поставити за «звільнений» Слов’янськ. Якщо скажу, що цей піар зараз недоречний, то це ще дуже м’яко. Впевнений, Донбас підтримає владу. Але, якщо вона працюватиме не лише через телевізійний ящик.