Зректись Батьківщини стало простіше

Офіційна мотивація рішення проста – заступник міністра МВС РФ заявив, що 600 тис. громадян України слізно чекають на право називатись росіянами, а Україна затримує позбавлення їх громадянства. І навіть наводять факти – 5,5 тис. колишніх громадян Таджикистану та лише 55 українців стали громадянами РФ з 2014 року. Кримчан, я так розумію, ніхто не рахував. Чи вони недогромадяни в РФ?

Відтепер довідки від України про зраду не треба. Достатньо (три рази сказати «я не українець») написати заяву про відмову прямо у РФ.

Жалкувати про зрадників не будемо. Але проблема не лише у тому, щоб позбутись антиукраїнського елементу в Україні. Проблема глибше.

Перше. Україна не матиме інформації про те, скільки її громадян самовільно позбавили себе громадянства. У нас і так складно вірити в офіційну демографію, а тут черговий привіт від агресора. У результаті – «новоросіяни» будуть вважатись громадянами України і далі. А враховуючи складність перебування гастарбайтерів у Росії та «демократичні методи переконання» її «правоохоронців», частину з них просто примусять вступити до російського громадянства. Тобто у реальності – це поступова інтеграція України в Росію в персональному вимірі.

Друге. Відсутність українського контролю дозволить Росії роздавати свої паспорти на територіях, які контролюються Україною, але потенційно небезпечні з точки зору відновлення російського наступу. І це відбуватиметься навіть не насильницьким шляхом – 42% українців за даними травневого опитування КМІС добре ставляться до РФ, а на Сході та Півдні – ще більше. Фактично, йдеться про попередню легалізацію військового вторгнення, мотивом для якого може бути захист «громадян РФ». Або найвірогідніше – про загрозу вторгнення як засіб впливу на внутрішню політику України.

Третє. Інформаційна війна. 600 тис. перебіжчиків з України – це не жарти. І не сумнівайтесь, що цифри будуть високими. Бо хто їх проконтролює?

Четверте. Є ризики, що Росія ще більшою мірою посилить прірву між вільною частиною України та окупованим Донбасом, розпочавши роздавати свої паспорти у ДЛНР. Щоб потім сказати – «там половина – наші громадяни». Ніхто звичайно інтегрувати республіки не буде. Але мотивувати присутність своїх військ – запросто.

Власне, традиційними методами протидіяти такій провокації складно. Відповісти тим самим – це все рівно, що роздати паспорти України всім «іхтамнєтам» перед засланням на Донбас. Хіба що надати можливість громадянам КНР отримувати подвійне українське громадянство перед тим як вони поїдуть покоряти Далекий Схід. Посприяємо «оксамитовій» китаєзації РФ?