Візит останньої надії приреченого диктатора

17 жовтня російський диктатор прилетів до Китаю з візитом останньої надії, який не буде навіть державним. В Пекіні Путін буде просто керівником російської делегації на форумі «Один пояс – один шлях», де братимуть участь представники 140 країн. У Москві, звісно, сподівалися на значно більше.

Пєсков та інша пропагандистська рать обережно припускали, що «Сі Цзіньпін знайде час для особистого спілкування з Путіним». Зрештою стало відомо, що «переговори лідерів РФ і КНР відбудуться у два етапи – у розширеному форматі (що зазвичай й буває на таких заходах. Ред) та під час робочого сніданку».

Сам Путін напередодні поїздки до КНР дав абсолютно принизливе (і самовикривальне) інтерв’ю Медіакорпорації Китаю. В ньому він буквально прогнувся перед китайським керманичем: «Сі Цзіньпін не приймає швидких рішень на основі кон'юнктури, він дивиться у майбутнє. Це й відрізняє справжнього світового лідера від тих, хто приходить на п'ять хвилин покрасуватися на міжнародному майданчику».

Насправді, на китайців це взагалі не справило враження. Навіть на головній російськомовній сторінці провідного китайського державного інформаційного агентства Сіньхуа немає інтерв’ю Путіна.

Єдине згадування Росії на ній – про те, що «китайські бренди стали лідерами на її ринку телевізорів». Навіть білоруські трактори виглядають екстремальніше. 

Для того, щоб сподобатись Сі, в Росії ще в червні спеціально створили «лабораторію з вивчення його ідей».

«Нам необхідно знати і дуже добре аналізувати ідеї Сі Цзіньпіна, тому що Китай сьогодні наш головний стратегічний партнер. Тому для того, щоб найефективніше вибудовувати взаємини, нашому уряду необхідно добре розуміти, у чому полягає ідейна основа розвитку сьогоднішнього Китаю», – виправдовувалися у Російській академії наук, під егідою якої, за благословення Путіна, і була створена ця лабораторія. 

Пекін усе це, звісно, бачить і розуміє. Йому зараз набагато важливіше, що буде з Сибіром після Москви. Тим паче, що Путін одного разу вже «кинув» Сі в питанні ядерної зброї. Такого не пробачають. Але «робочим сніданком» нагодують.