Антикорупційний суд не може бути панацеєю

Значна частина тих, хто голосував, зробили це не через щире переконання, а тому, що занадто серйозний розголос і погані іміджеві наслідки для тих, хто не проголосує. Це вже не дуже добре.

А погано те, що ми маємо колосально завищені очікування щодо цього суду, а він сам просто не зможе бути панацеєю. Бо це лише остання інстанція в питанні покарання корупціонерів. Слідство та збір доказів робить НАБУ Ситника. Ми ж бачимо, як вони ці докази збирали.

Якщо суд буде абсолютно чесним і ніким не керованим, то він гарантовано буде пунктуально виконувати всі норми кодексів. А коли докази зібрані некоректно, то й рішення суду прогнозоване. Звинувачення в цьому суді будуть представляти прокурори САП, очолюваного Холодницьким. Вони зараз у звичайних судах часто наскрізь програють дорогим і дуже досвідченим адвокатам корупціонерів. Що зміниться після створення нового суду – адвокати гірші прийдуть захищати своїх підзахисних?

На жаль, сам суд лише ставить крапку в цілому ланцюгу попередніх правових дій. Тому розчарування неминуче, шкода, що причину цьому ми будемо шукати де завгодно, лише не там, де криється причина, не в низькому рівні уже чинних антикорупційних органів.

Тепер про ще одне. Це вже про брехню деяких «антикорупціонерів», які перед голосуванням сипали звинуваченнями на адресу Президента про якийсь «ручний суд» та спробу нівелювати роль членів ради міжнародних експертів – представників міжнародних організацій.

Чого хотіли в МВФ? Щоб представники громадської ради могли ухвалити рішення, яким би блокувалося проходження недоброчесних суддів. А що означає «ухвалити рішення»? Це рішення, за яке проголосують більше половини членів цього органу, тобто 50% + 1 голос. А при складі в 6 чоловік це означає, що заблокувати проходження недоброчесного судді можуть лише 4 члени такої громадської ради, які консолідовано ухвалять рішення проти кандидата.

А що стало результатом консультацій П.Порошенка з керівництвом МВФ? Те, що тепер у випадку, коли експерти, призначені міжнародними організаціями й урядами матимуть застереження до якогось кандидата, то проводиться спільне засідання їх із державним органом. І рішення ухвалюється лише за таким алгоритмом: із державної структури мають проголосувати понад 50%, а з групи міжнародних експертів мусять проголосувати не менше половини, тобто три члени. Отже, тих самих три члени, які не підтримують кандидата, блокують проходження недоброчесного судді. Вловлюєте різницю? Раніше, щоб заблокувати рішення, треба було чотири члени, а тепер три з шістьох. Тобто вартість позиції міжнародних експертів лише зросла. Але говорити про це декому з наших опозиціонерів – абсолютно безперспективно, у них хоч що не зроби – все буде «зрада».

А тут два посилання на те, хто і як проголосував за два питання: врахування позиції комітету, тобто за версію погоджену з нашими зовнішніми партнерами (тут голосів було трохи менше).

А тут уже друге й остаточне голосування, коли результат перевалив за 300 голосів.

Заради справедливості відзначу, що Найєм потім заявив, що він голосував за закон у цілому, але його картка не спрацювала. Оскільки він голосував за перше рішення, то цій заяві можна вірити.