Натисніть «Подобається», щоб читати
    Glavcom.ua в Facebook

    Я вже читаю Glavcom в Facebook

    Ложечка в склянці чаю радянського шпигуна, або Гучні проколи спецслужб РФ

    • Тарас Чорновіл

      Журналіст, політичний діяч

    • Розсилка
    Ложечка в склянці чаю радянського шпигуна, або Гучні проколи спецслужб РФ

    Російські політики та тамтешніми політтехнологи направду дуже добре опрацьовують технологію поширення фейків, застосування агентури й корисних ідіотів, психологічні засоби підсилення та оцінку можливих політичних наслідків інформаційних атак

    У цьому їхня пропагандистська й агентурна машина працює бездоганно (при активній участі й сприянні «чєловєчєского матєріала» з України). Але деталі, те, про що з насмішкою говорять: «Ізучайтє матчасть»... Тут постійні й із завидною періодичністю повторюються проколи.

    Лише стосовно російських спецслужб міг появитися дуже професійний анекдот про радянського шпигуна й чайну ложечку. Якщо хтось не знає, пишіть у коменти – розповім.

    Найкращою ілюстрацією до анекдоту став трагічний аспект із отрутою «Новичком» у Солсбері. Пригадуєте, два агенти-вбивці провезли й використали отруту під видом флакону парфумів. А потім, замість складної та дорогої процедури вивезення поза зону застосування та незворотної утилізації (без витоків і неконтрольованого поширення), просто викинули флакон десь у кущах. Ну так само, як би поступили у себе вдома. Це призвело до нових жертв серед британських громадян. І отруєння були б гарантовані навіть, якби флакон не підібрав необачний перехожий та не подарував своїй коханій. Дрібниця, але кардинально змінила контекст злочину зі спецоперації проти свого екс-шпигуна на уже безумовну терористичну хімічну атаку проти мешканців Великобританії.

    А сьогодні маємо новий приклад нехлюйства. Російські спецслужби жорстко прогоріли на справі замаху на Аркадія Бабченка. Відразу ж, прагнучи знівелювати вибуховий ефект, засвітили всю свою явну й приховану платну агентуру в Україні. Ох, скільки ж там персонажів засвітилося! Надіюся, що в СБУ на майбутнє їх усіх зафіксували. А коли справа почала далі рухатися в напрямку судового процесу, раптом викинули новий «козир». Звинувачуваний у замовленні цілої серії терактів В’ячеслав Пивоварник видав на-гора відеозвернення про те, що він, бач, є засекреченим агентом СБУ, був завербований у 2010 році генерал-лейтенантом СБУ Олександром Скіпальським для діяльності, яка в різний спосіб носила антиросійський характер (від витягування грошей із російського бізнесу й спецслужб і до відверто антиросійських провокацій). Далі він заявив, що нібито перебуває в Україні, на нього 11 вересня на Закарпатті влаштували замах, тому віри нашим спецслужбам у нього саме в цей час більше не залишилося, тому він вирішив опублікувати звернення, яким повторює всі базові позиції ФСБ Рашистану.

    Щодо перебування в Україні та замаху й усієї представленої схеми, то це виглядає дуже наївно для кожного, хто хоч трошки дружить із логікою. Але такі заяви публікують не для них, а для типових апологетів утікача-неадеквата Саакашвілі, прихильників Гриценка або потенційних виборців Тимошенко. Цим аби лиш було сказано, що українська влада й спецслужби роблять щось незаконне й злочинне і тільки, щоб під новиною аж зовсім відверто не красувалося «Маде ін Раша», помчать розносити «зраду». Ну, зрозуміло ж, що Пивоварник, який сьогодні в Україні одна з найбільш розшукуваних осіб, зараз перебуває в Росії. А звідти запускати заяви, що «я агент СБУ» не надто спідручно, якщо ти не є насправді агентом ФСБ чи ГРУ. Та сама історія й з замахом у вигляді вибуху помешкання батьків – повний абсурд для подібної категорії випадків.



    Але мова не про весь основний текст, а про «чайну ложечку в склянці чаю радянського шпигуна», тобто про технічні деталі. Найперше, генерал Скіпальський нікого не міг вербувати в 2010 році, бо ще в 2007 році був звільнений з посади заступника голови СБУ та керівника управління в Донецькій області, а в 2008-му остаточно вийшов на пенсію і ніколи в Службу вже не повертався. А в 2010-му навіть неформально співпрацювати зі своєю колишньою «конторою» не міг, оскільки після приходу Януковича на Банкову, а Валерія Хорошковського на пост Голови СБУ, його співпраця з цим органом стала абсолютно неможливою. Я вже мовчу про другу «ложечку» – чи не забагато честі, коли сам генерал займається вербовкою якогось рядового агента. Мова ж ішла не про перевербовку російського розвідника чи знакового політика або військового, а людини з нульовим послужним списком. Таку роботу виконували дрібні оперативні працівники у званні не вище капітана. Та й рівень завдань, про які Заявив Пивоварник, просто неможливі для рядового завербованого агента. Таких, набраних з нуля вербували для стеження, доносів; лише з часом довіряли втертися в довіру помітних осіб у своєму середовищі спілкування чи праці для збору інформації чи дрібних провокацій. Працювати на рівні вищих еліт Рашистану з його потужною контррозвідкою – це завдання найвищого класу. Такий, як Пивоварник за все життя не вийшов би на такий рівень досвіду й довіри.

    Але тут у нас випливає ще одна «чайна ложечка». Нехай не Скіпальський, а хтось інший, у СБУ вербував Пивоварника на відверто недружню роботу супроти РФ. Але ж він твердить, що відбулося це все в 2010 році. Ізучайтє матчасть, рєбята! В 2010-му, як уже ми згадували, президентом був Янукович, а головою СБУ Хорошковский. (Я недавно описував, як ніби то на зустріч проросійської трійці в готель у Монте Карло, де перебував цього літа Валерій Хорошковський, примчалася Тимошенко, а Новінський синхронно приплив до Монако на своїй яхті. Я ще припускав, що обговорювали план дій для зриву Томосу про автокефалію). Але повернемося до наших баранів. Це ж кремлівські технологи, не зіставивши таких простих фактів, написали Пивоварнику (чи хто там віщав з Ютубу) текстовку, згідно з яко саме Янукович та зачищене ним СБУ організовували антиросійську агентурну роботу. Це вже навіть не смішно.

    Чому бувають такі тупі ляпи російських спецслужб? Причин ціла купа. Але основна – типовий російський пофігізм і зневага до деталей, особливо стосовно країн, які вони сприймають із відвертою зневагою. Ще на початку двохтисячних на мої закиди про «топорну роботу» розводили руками й говорили про звичне «авось». Адже ж на таких дрібницях прогоріли з «Новичком». Раніше, коли планували підірвати ще пару будинків у Росії під перші вибори Путіна та відновлення війни в Чечні, попалися у Волгодонську. Наробили десятки схожих ляпів, коли писали партитуру для Онищенка та всіх підспівувачів на зразок різних лєщенків, страна.уа чи укрправд. Досвід пофігізму в Росії просто колосальний. З задоволенням колись прослухав пісеньку російського барда Тимура Шаова «Частушкі-пофігушкі». Але є там одна засаднича помилка у фразі: «Только вот среди чекистов очень мало пофигистов...». Та ні. Звично середній рівень по Рашистану.

    Джерело: zik.ua

    Думки авторів рубрики «Думки вголос» не завжди збігаються з позицією редакції «Главкома»
    Коментарі ()
    1000 символів залишилось
    ПОПУЛЯРНІ АВТОРИ
    Богдан Яременко
    Богдан Яременко

    Голова правління «Майдан Закордонних Справ»

    Денис Казанський
    Денис Казанський

    Журналіст

    Кирило Сазонов
    Кирило Сазонов

    Політичний оглядач

    Костянтин Машовець
    Костянтин Машовець

    Координатор групи «Информационное сопротивление»

    Єпископ Євстратій (Зоря)
    Єпископ Євстратій (Зоря)

    Секретар Священного Синоду УПЦ КП

    НАЙПОПУЛЯРНІШЕ