Український парламент перестав бути місцем для дискусій

«Парламент - не место для дискуссий!», приблизно так висловився в грудні 2003 року одіозний Прєдсєдатєль Госдуми Боріс Гризлов. Згадалися ці слова, коли сьогодні, практично без обговорення й без урахування пропозицій та зауважень, менше, ніж за годину ухвалили бюджет стагнації.

Якось напросилася ще одна, трошки довша цитата Гризлова, правда, вже з липня 2008 року:

«Реальная точка зрения народа формируется во внутрипартийных дискуссиях «Единой России», в то время как межпартийные дебаты в Государственной думе — это «политическое шоу». Обсуждение в рамках партии и есть точка зрения народа. Именно «Единая Россия» из этих обсуждений может вынести какие-то правильные решения».

Ну, щодо свободи внутрішньопартійних дискусій у «Єдіной Рассіі», як і в їхніх послідовників у «Слузі народу» (останні сьогодні це проілюстрували на прикладі тієї ж Скороход), то це, хіба, можна сприймати, як невдалий жарт. А загалом, ставлення до інших думок, до суспільного плюралізму, до політичних дискусій, то тут усе аж надто актуально для наших «слуг».

Один такий абсолютний монарх (Людовик XIV) уже заявляв щось подібне: «Держава - це я!». Але й російським «ведмедям», й нашим «Слугам» краще б прислухатися не до цієї, а до іншої його фрази: «Я йду, але держава залишається». Наші поки роблять усе з точністю до навпаки. І ухвалений сьогодні бюджет - один із елементів цього ганебного шляху.