Це час поганих новин, який потребує нової мобілізації зусиль

Щойно світ (та й Україна) почали звикати до отакого, як був, рівня рашистської агресії – трохи меншої, ніж раніше, – росіяни вийшли на новий левел адовості. Свідомо. Тому що можуть і хочуть.

Харків – Маріуполь роддом – драмтеатр – Буча – вокзал Краматорськ... Трохи відвикли? То от спершу 62 ракети в суботу, Сарни, потім масований удар по Києву в неділю, тепер – знищений і спалений торговий центр із людьми в Кременчуці.

Число убитих цивільних, яке ще потрібно встановити, – це путлерова «кузькіна мать» для Великої сімки, але насамперед для всіх нас.

Цим Москва показує, що поточний Лисичанськ і Вовчоярівка з Бахмутом – лише проміжний, дуже невеликий етап всієї цієї війни. Пуйло хоче залякати, вбити, знищити всю Україну. Щоб вона була «російська або безлюдна».

Перенесення цілей із військових на цивільні об'єкти – дуже показове. І все це повторюється по спіралі.

Російська мерзота вважає, що своєю дикістю – демонстрацією можливостей відмови від ведення конвенційної війни – вона зможе залякати, шантажувати й роз'єднати як Україну, так і її союзників. Але все має бути навпаки. Відповіддю має стати наше перебування в тонусі та згуртованість.

Бо, власне, нічого особливого не сталося. Про все попереджали: що це надовго, що будуть ракетні удари, що будуть втрати, що це потрібно прожити, а не пережити.

Тому тут немає місця мирним планам. І треба вже зрозуміти, що це не час «хороших новин про відбудову».

Це час поганих новин, який потребує нової мобілізації зусиль – і суспільства, і всього адекватного світу.

Для того, щоб була знищена Росія.

P.S. До речі, мені це нагадує синусоїду подій на Майдані: затишшя – ніби навмисний злочин – затишшя – злочин – відступ – розстріл – наступ... Тоді ми pyzню перемогли.