Перемога дезінформації, або Чи впорається світ із фейками?

24 листопада 2002 року, через рік і два місяці після терористичної атаки 11 вересня 2001 року, в якій загинуло до 5000 осіб, The Guardian опублікував повний текст «Листа до Америки», нібито, написаного Усамою бін Ладеном, організатором терористичних актів проти цивільного населення США.

Не думаю, що хтось з ліваків-журналістів встановлював автентичність авторства, однак традиційне «услишать другую сторону» і «ні будєм називають іх тєрарістами, ібо ми святєє папи рімскаго», з високою долею ймовірності було підставою для публікації цього тексту.

Коли ще біль від атак був свіжим і пекучим, на цей текст ніхто не звернув уваги. В той час американська адміністрація витрачала мільйони доларів на просування своєї точки зору. В тому числі, і на легітимацію рішення про воєнну операцію в Іраці.

Відтоді на боротьбу з терористичною пропагандою Аль-Каїди, ІДІЛу та КСІР було витрачено мільярди.

В ЄС створено спеціальні Stratcom Task Force, задачею яких було справлятися з проблемами комунікацій у медіа, в тому числі і в сфері протидії тероризму.

В США Global engagement center, покликаний боротися з тероризмом і дезінформацією отримав тільки з рук Рекса Тіллерсона 60 мільйонів доларів. Вже потім я не рахував.

Іншими словами, ліберальний західний світ викинув силенну купу грошей, щоб пересвідчитися, що люди цього світу бачать реальність певним чином.

У 2011 році Усаму бін Ладена вбили американські спецназівці, про що зняли афігезний голівудський фільм «Тридцять хвилин по півночі» (англ. Zero Dark Thirty), в якому чудова Джессіка Честейн отримала «Оскар» за головну жіночу роль. Усім рекомендую подивитися.

І, в результаті, цих мільярдних витрат, що ж ми маємо 22 роки після теракту 9/11?

За останні дні сотні американських тік-токерів записали свої відео про те, як вони прочитали листа Усами бін Ладена і «осозналі самого сєбя», і тепер розуміють, чому терористи вбивають людей, і тепер рекомендують усім почитати бін Ладена...

Просто вдумайтеся будь-ласка в цю фразу!

12 років ця людина, що вбила безліч людей – мертва. Все своє життя він провів чи у в'язниці, чи у якійсь схованці, щоб не знайшли. Проти нього витратили десятки мільярдів доларів... І ось результат.

Флешмоб на підтримку мертвого терориста.

Знаєте, що зробили журналісти The Guardian???

Вони видалили текст!

Журналісти!

Видалили свій же текст!

З інтернету!

Знаючи про «ефект Стрейзанд» і сервіс archive.org

Звісно – це тільки підкинуло хмизу у вогонь.

Зрозумійте, нарешті, що немає ніякої «сферичної дезінформації у вакуумі». Що фактчекінг і медіаграмотність – це просто красиві слова, які не вирішують проблем. Що більше круглих столів, конференцій і брошур не зможуть перемагати ідеї підкріплені методологією рефлексивного управління. Бо, в метамодерні не існує єдиної істини, а світ не розділяється на правду і брехню. Бо, настає постінформаційна епоха, в якій факти не мають значення.