Зараз Путін виграє Африку. Але є нюанс

Давайте я трошки розкажу вам про Африку!

На світлині нижче – один з найвизначніших співробітників Першого головного управління КДБ Анатолій Вікторович Баронін, який був одним з тих, хто створив освітню інфраструктуру для українських розвідувальних органів.

Анатолій Баронін

фото з відкритих джерел

У свій час він був резидентом радянської розвідки в місті Лагос, який був столицею Нігерії на той час (пізніше, столиця була перенесена до Абуджі).

Саме він створював базові українські знання про «суб-сахарну Африку» – мається на увазі майже все, що знаходиться на південь від великої Сахари. Народи, які населяють цю територію, звичайно, дуже різні. Але, певні глибокі патерни поведінки в них є досить подібними.

Розуміння цих паттернів є дуже і дуже складним. Десятиріччями це було полігоном протистояння американських та радянських спецслужб, не враховуючи колоніальний вплив країн Західної Європи.

Необхідно прийняти той факт, що уся ця територія – це абсолютно інша планета. Вони не живуть в парадигмах, які ми використовуємо. Для них не існує тих орієнтирів, які існують для нас. І, попри всі страшні речі, з якими я стикнувся в період свого перебування в Нігерії – це абсолютно магічна і чарівна частина нашої планети. Якщо ми на секунду перестанемо сприймати її в дихотомії «вони підтримують Україну чи Путіна» – ми зможемо просунутися до того, що це взагалі за планета.

Зараз Путін виграє Африку, тому що він працює старими перевіреними десятиріччями інструментами КДБ, яке створювало і перетворювало там уряди й країни. Але, ми – не КДБ. Ми можемо створювати світи, а не боротися за те, що задишилося від кадебешних недоїдків.

Так, безумовно, конструкція політичної адженди в африканських країнах зараз є дуже прагматичною... І пітун пропонує їм прагматичні і реваншистські наративи ресентименту проти Заходу. Але, це все про гроші!

А, насправді, Африка – це про гідність. Просто вони розуміють гідність через гроші. Я довго спілкувався з нігерійцем який любив щодня їздити на новій машині зі свого автопарку, то на бехє «сємьоркє», то на S-класі Мерседесі... Тому що міг. Тому що це було показником гідності.

Україна має спроможність сформулювати такий наратив, який спроможний це змінити. Все, що нам потрібно – це повірити в те, що, для того, щоб зупинити цю прокляту війну, нам треба вийти за межі нашого світу.

Нам треба думати, як вирішити конфлікт США та Китаю?

Нам треба думати, як перетворити Африку з дотаційного регіону на колиску планетарної цивілізації, чим вона і повинна бути...

Нам треба усвідомити той факт, що саме на наших плечах лежать питання майбутнього планети. І, коли це відбудеться, питання Російської Федерації стане проміжним в цілому переліку тих цивілізаційних викликів, відповіді на які є тільки у нас – українців...

Чому?

А, що, хтось іще має таку амбіцію?

Покажіть?

Хто ж ці смєлиє звєролови?

Трампісти, які надрачують на Карлсона?

Байденісти на чолі з Саліваном, які «как би чєго нє вишло?»

Єдиною країною, яка має спроможність рішень такого масштабу є Китай, але він так само внутрішньо-окупований ідіотами, які думають про те, як нацарювать 1000 юанів і втекти...

У цієї планети немає іншого спасителя окрім України.

Чи вдасться це нам? – На це б ніхто не поставив в букмеккерській конторі.

Чи є в нас інший вихід?

Ймовірно, є... Але, особисто мене він не влаштовує!

Африка – forever!