Що має бути нашою опорою та нашою надією під час війни

Цими днями відвідав Хмельниччину. Учора в Теофіполі звершив освячення новозбудованої дзвіниці поруч із храмом Покрова Пресвятої Богородиці. А сьогодні в оновленому храмі на честь святої великомучениці Катерини, громада якого рік тому доєдналася до родини помісної Української Церкви, ми закликали благодать Божу і освятили престіл та іконостас.

Дім Божий є священним і особливим місцем у житті кожного християнина. Тут громада єднається у молитві, долучається до Таїнств і священнодій Церкви.

Але не лише відвідування храму є обов’язком християнина. Насамперед ми маємо бути добрими учнями Христовими – а це можливо, якщо ми повсякчас виявлятимемо любов до ближніх.

Ми зараз добре бачимо, до чого призводить озлоблення і ненависть нашого заздрісного сусіда – до примноження смертей, до горя і руйнування. Гинуть невинні люди, мирні мешканці, малі діти. Гинуть наші новітні герої – захисники, які якраз і виявляють неабияку любов до кожного з нас, покладаючи за нас свої життя.

Любов, саме любов має бути нашою опорою, нашою основою, нашою надією. У часи випробувань особливо важливо берегти її у своїх серцях, допомагати одне одному, підтримувати одне одного, адже в любові ми черпаємо сили й наснагу на подальшу боротьбу. Бо любов створює і оберігає, а не нищить і нівечить. І ми, українці, як ніхто розуміємо значення захисту, турботи, взаємодопомоги.

Тож сьогодні ми звертаємося й до тих, хто ще не послідував Томосу про автокефалію – наші двері й серця і надалі відкриті. Ми усі є співтворцями нашого українського духовного та державного майбутнього.

Нехай Господь і надалі направляє нас до благої мети Своїм премудрим промислом.

Боже великий, єдиний, нам Україну храни!