Чи допоможуть російські ліберали завершити війну

Продовжуємо працювати в Іспанії з дослідженням громадської думки щодо війни проти України. Якщо минулого разу я писав, що іспанські медіа займають в основному сталу проукраїнську, то сьогодні поділюся своїми враженнями про те, як російське «громадянське суспільство» намагається конкурувати за увагу і забезпечити собі стале місце в системі *пост* – після того, як війна закінчиться. Головний висновок – російські «ліберальні» медіа і організації – не помічники нам у поваленні режиму Путіна або у завершенні війни (вони цим просто не займаються), а конкуренти – за майбутні впливи, кошти, владу. Вони вже зараз працюють на перспективу і на Заході багато урядів і неурядових інституцій готові їх у цьому підтримувати. Бо у них виделіені кошти на «демократизацію Росії».

Саме тому іспанський МЗС привіз до Мадриду усю наглядову раду російського Меморіалу і організував низку публічних подій навколо цього візиту, щоб показати, що «альтернативна» Росія існує, просто вона придушена урядом. Ну і звісно для того, щоб врівноважити це, на панель запросили українців. Микола Рябчук майстерно розставивив потрібні Україні акценти і цілком впорався з завданням перебити російськоцентричність цієї події.

Зібрання почалося з класичного «російського» питання: кто віноват і что делать, що одразу мало би поставити імперську/постколоініальну рамку для дискусії. Але російським учасникам це не сподобалося і вони цей дискурс не підтримали.

Микола Рябчук підняв правильні питання – про те, як російська культура, мова і знання про росію тиражувалися на Заході, в тому числі і через академічне сепедовище.

Далі почала говорити одна із керівниць Меморіалу Елена Жемкова. І тут найцікавіше. Вона починає говорити про те, що нобелівку ортимали правозахисники із трьох країн – Росії, Україні і Білорусі і це дуже правильно, бо «нам вместе бороться» і Нобелівський комітет «отлеляет человека от страны». Ну ви зрозуміли.

Далі вона каже, що «мы многое сделали, чтобы этой войны не было» (що саме???). Спротиву в Росії, виявляється немає, бо «люди в плену страха». Зато «когда система рухнет» (тобто за її логікою, вона саме має рухнути), от тоді і почнеться справжня користь від російського громадянського суспільства.

Друга важлива теза для розуміння логіки росіян – вони закликають захід підтримувати не тих, хто лишився і повинен чинити внутрішній опір – а «нужно помогать тем кто уехал из России – они те, на кого в будущем можно будет опираться» (тото не зараз, а потім).

Ну і далі відбувався типовий акт перетягування ковдри уваги на себе – мовляв, от ми говоримо тут тільки про Україну, і це правильно, там відбуваються жахливі речі, але тоді ми не помічаємо, що права людини порушуються і в багатьох інших місцях – наприклад в тій самій Чечні.

Наступна цікава теза від російських діячів – про шкоду від санкцій, бо мовляв санкции – «хорошо только для российской пропаганды» , бо допомагає обєднувати людей навколо Путіна проти колективного Заходу.

Також ніхто із присутніх не зміг відповісти на питання чому мільон росіян, які виїхали з Росії, в тосу числі і сотні тисяч в Європу, не вийшли на жодну значущу демонстрацію – в абсолютно безпечному середовищі, де їх не будуть за це переслідувати.

Мої висновки – російську опозицію можна вивизити із Росії, але Росію з них вичавити неможливо. Але це не буде перепоною для того, щоб активно їх підтримувати їх. Бо в західній уяві ліберальна Росія обовязково існує, просто ще не прийшов її час.