Що нас чекатиме цієї зими? Три проблеми, які українці не хочуть помічати

Зараз, коли на вулиці +30, у нас триває активний етап підготовки до зими, на яку дають не найліпші прогнози.

Я не можу оприлюднювати кількість альтернативних джерел живлення, які ми встановили по системам водоканалу і теплоенерго.

Але загалом на одну одиницю обладнання та кількість найбільша в країні. Це якщо говорити про мегавати, на яких системи працюватимуть під час планових відключень світла.

Але навіть на третій рік повномасштабної війни доводиться знов і знов проговорювати очевидні факти, на які жахаюча кількість людей просто не хоче звертати уваги.

Проблема перша

Електрика, у привʼязці до якої постійно кажуть: «а чого ви не купили багато генераторів, щоб все працювало навіть за тих блекаутів?», не може постійно вироблятися генераторами.

Хоча б тому, що їх обслуговування упродовж бодай однієї доби потребує реально цистерн дизельного палива.

І ніхто не розуміє, якою далі буде його вартість.

Або як організувати їх безперебійне обслуговування з урахуванням мобілізації частини комунальних працівників.

Бо ж кожен агрегат потребує дозаправок, заміни фільтрів та інших проявів уваги.

Отож, набрати такі «летючі бригади», аби вони весь опалювальний сезон опікувалися виключно цим, фізично неможливо.

Проблема друга

Вельмишановні громадяни чомусь переконані, що в крані є вода, бо вона тече в Дніпрі.

І ніхто не замислюється про вибудувану для цього процесу велику систему, яка так само потребує електроенергії.

І що існують такі водозабірні та насосні станції, які не здатні «підняти» навіть надпотужні дизельні генератори.

Це під силу лише величезним газовим станціям, що коштують захмарні суми і на ринку їх так просто не купити.

Особливо сьогодні.

Третя проблема

Подача тепла взимку неможлива за відсутності води. Бо ж вода – це теплоносій.

І коли аварійно вимикається електрика, то зникає вода.

А потім зупиняється й опалення.

Але у громадян, що страждають на ідіосинкразію, ці процеси ніяк не повʼязуються і взагалі не хочуть вкладатися в голові :(

Тому скиглення в соцмережах і на ринках типу «а чого це в нас зникла вода?», мені дуже важко коментувати.

Бо це елементарна фізика.

Хочете мій досвід? Ще 24 лютого 2022 року я набрав у вбиральні великий бак води на 50 літрів.

І так він там й стоїть.

Підсумок

Дійсно, варто розуміти, що багато наших технічних особливостей добре відомі росіянам.

Адже вся документація в Радянському союзі була єдиною.

Тому не треба недооцінювати глобальність можливої катастрофи.

Але замість того, щоб бігати та беззмістовно істерити, краще спрямувати свою енергію на розуміння елементарних процесів.

І хоч якось підготуватися.

Принаймні піти та набрати води.

І про всяк випадок зробити запас деяких харчів.

А ще спокійно подумати та обговорити з сусідами встановлення на верхніх поверхах діжок з водою.

Аби було чим скористатися у вбиральні, якщо насоси до них не «добиватимуть».

Тримати ліхтарі та павербанки зарядженими.

І дотримуватися всіх тих рекомендацій, про які по колу влада волає з кожної праски.

Бо так – місто має все необхідне, аби запобігти локальним аварійним ситуаціям.

І навіть уникнути розмороження систем в разі проблем загальнонаціонального масштабу.

Але ні – не можна «обкласти» всю критичну інфраструктуру генераторами, щоб дехто і далі не напружував себе розумінням очевидних реалій війни.