Перша заповідь українця, яку має знати кожен

Сьогодні Україну фактично не можна зруйнувати ззовні. Її можна зруйнувати тільки зсередини. Бо зовнішня загроза нас гуртує. Але тільки зовнішній тиск слабшає, з нас одразу починає фонтанувати наша одвічна отаманщина: самовпевненість, нетерпимість та невіміння відрізняти ворогів від опонентів.

Аби уникнути братовбивчих срачей у віртуальному просторі, які згодом можуть виплеснулася у реальне насильство на вулицях, пропоную просте та універсальне правило:

Добре все, що наближає нашу перемогу.

Шкідливе все, що її віддаляє.

Воюєш, волонтериш, донатиш – однозначно свій, незалежно від статі, мови, релігії та політичних уподобань.

Розганяєш хайп у ФБ, досі ділиш українців на «зеленобобиків» та «порохоботів», заробляєш на корупції, рекетуєш бізнес тощо – ворог або щонайменше корисний ідіот.

Звичайно, ми можемо (і будемо) до хрипоти сперечатись, що стане нашою перемогою. Втім для мене відповідь очевидна: перемогти – це вистояти (done) та стати справжнім хазяїном власної долі. Аби долю України вирішував ні Путін, ні Байден, ні Сі, ні Сунак чи Фон Ляйден і навіть не Зеленський, а український народ. Просто повернути території – набагато легше…