Зупинка приватизації «Центренерго» і секрети успіху вугільних мільярдерів

У таких умовах, що склалися, це мабуть, правильне рішення, менше із двох зол. Але я би не переоцінював це рішення.

Справа у тому, що вугільні електростанції (ТЕС) в Україні не працюють як самостійні бізнес-одиниці (окрім Донбасенерго), а просто виконують сервісну функцію. Їх задача задорого купувати вугілля та спалювати його якогомога більше. А далі регулятор вже перекладає це вугілля у тарифи споживачу. Електростанції отримують гроші від Енергоринку і тут же перенаправляють їх приватним нерегульованим компаніям (трейдерам, шахтам тощо). Тобто весь масштабний заробіток на вугіллі, вибачай Маск, ми в Україні.

Так ось державна Центренерго купує 1,1-1,2 млн тон вугілля у шахти ТОВ «Краснолиманська», яка належить Кропачеву (він же хотів приватизувати Центренерго). На наступний рік регулятор хоче ще підняти «тарифну» ціну вугілля. Отже, державна Центренерго буде купувати це вугілля у Кропачева мінімум на 300 грн дорожче. А сам Кропачев (чи хто там за ним стоїть) тільки на цій історії заробить додатково понад 300 млн грн.

А оплатять це споживачі підвищеними тарифами на електроенергію. Ось і весь секрет успіху нових мільярдерів, які раптово за 4 роки заробили так багато, що готові заплатити 6 млрд грн за приватизацію Центренерго.