Зміна парадигми. Європа відкидає страх та готова до рішучих дій проти Росії

Дві практично одночасних новини:

1. Міністр внутрішніх справ Великої Британії прокоментував висилку російського аташе з питань оборони за шпигунство на користь Кремля, а також позбавлення дипломатичного статусу кількох будівель «через використання у розвідувальних цілях РФ»: Росія на це відповість «теоріями змови й істерикою» та звинуваченнями у русофобії, але Велика Британія не піддасться впливу. «Це не нове, і британський народ і британський уряд не попадуться на це, і боти, тролі та лакеї Путіна не триматимуть їх за дурнів».
2. Прем'єрка Литви Інгріда Шимоніте визнала, що Росія розцінить рішення уряду про можливість відправлення литовських військ в Україну «для тренувань» як провокацію, але додала: «Якби ми просто думали про відповідь Росії, то ми б не могли надіслати нічого (з озброєнь для Києва). Кожен другий тиждень ви чуєте (від РФ), що хтось буде вбитий ядерною зброєю».

* * *

Отже, Європа дійсно потроху міняє системне бачення ситуації. Минув базовий острах ядерного шантажу. Минула стадія принципового небажання ускладнювати взаємини з Кремлем. Минуло прагнення понад усе уникати ескалації, ні в чому не провокувати Росію (наш аналог, котрий протримався чи не 8 років реальної війни, – «а то Путін нападе»).

Так, Україну використали серед іншого і для точнішої оцінки реальних ресурсів Росії (а не того, чим вона звично хвалиться, лякаючи світ), її реального військового потенціалу. А також через нас Росію остаточно випробували на угодоспроможність: тобто, чи може вона дотримуватись домовленостей. А отже, чи є сенс працювати на досягнення домовленостей (у тому числі йти на компроміси) з розрахунку, що вони щось забезпечать кожній зі сторін.

Відповідь, очевидно, була негативна: ні, Кремль не угодоспроможний, сенсу у компромісах, стриманні себе, утриманні від різких кроків у будь-якій сфері нема.

Насправді такі репліки із загальним змістом «та у носі ми бачили, що там подумає Путін і як відреагує» позначають, що вже сформований фундамент для цілого масиву рішень, які раніше визначались як недопустимі чи небажані.

Це і про вилучення доходів від російських заморожених активів (а далі таке ставлення робить реальним і вилучення самих активів), і про далекобійну зброю, і про підтримку ударів вглиб по критичній інфраструктурі російського ВПК, і про військові контингенти, і про «ядерний паркан» вздовж ближчих до РФ кордонів за програмою Nuclear Sharing...

Очевидно, подібних демонстрацій буде чимдалі більше, все не обмежиться кількома політиками Литви і Великої Британії. Відповідно, це буде маркером загальноєвропейських глобальних змін у безпековій політиці.