Чому закон про ліквідацію незалежності НАБУ І САП – це вершина айсбергу
Коли громадяни захищають державність, влада деформує все виключно під потреби бізнесу
По суті підписання проєкту 12414, який ліквідував незалежність ключових антикорупційних органів – НАБУ і САП, – це фінальний крок, який мав зробити розкрадання державного і комунального майна безпечним для своїх.
Але для того, щоб можна було легше красти, систему готували досить ретельно.
Що сталося вже за цей рік?
По-перше, узаконили масштабниий перерозподіл країни.
Рік почався з того, що з легкої подачі спікера Руслана Стефанчука знищили Господарський кодекс (законопроєкт 6013 став законом). Це при тому, що Верховна Рада не виконали свій конституційний обов’язок і не затвердила перелік об’єктів, які не можна приватизувати. Колись такий список був, до нього не потрапило підприємство «Мотор-Січ». Наслідки відчуває вся країна, бо двигуни для літаків потрапили в руки ворога і ми тепер героїчно судимо Богуслаєва.
На що не звернув увагу парламент і президент?
Низка громадських організацій наголошувала на тому,що цей закон несе ризики для національної безпеки та в результаті його прийняття відбудеться масштабний перерозподіл країни з огляду на те, що Верховна Рада не затвердила список майна, яке не підлягає приватизації. Проти проєкту 6013 виступали: «Голка», «Екологія. Право. Людина», «Українська природоохоронна група» та інші організації, які просили Зеленського ветувати проєкт. Асоціація міст України також виступала проти цього закону.
По-друге, закон Ігоря Мазепи обнулив претензії до дерибанників часів Януковича.
Законодавча ініціатива народного депутата Ігоря Фріса («Слуга народу») передбачає «обнулення» претензій до дерибанників лісів та прибережних смуг, якщо з моменту дерибану пройшло 10 років і вони потрапили у приватні руки. Якщо 10-річний строк дерибану ще не минув, то перед тим, як позиватися до суду, аби врятувати майно, з державного чи місцевого бюджету треба буде покласти на депозит вартість майна, яке захотіли повернути.
На що не звернув увагу парламент і президент?
Десятки громадських організацій підписали звернення до президента з вимогою ветувати проєкт (ГО «Українська природоохоронна група», «Екологія – Право – Людина», «Екосфера», ГО «ANTS», «Рух ЧЕСНО, «Ціна держави» та інші). Петиція на сайті Офісу президента із вимогою ветувати проєкт набрала понад 25 000 голосів менше, ніж за 2 тижні. Але президент на це не зважив і підписав закон. Протасів Яр став першою жертвою в суді.
Більше того, Міндовкілля, яке рекомендувало президенту ветувати законопроєкт більше не існує. Його вирішили об’єднати з Мінагро і з Мінекономіки. Тобто в уряді, який має захищати наші права і свободи, знищили один з запобіжників. Хай на нього не зважили під час розгляду «закону Ігоря Мазепи», але він принаймні був і це посилювало позиції.
А зараз той самий нардеп Ігор Фріс, який просував закон Ігоря Мазепи, штовхає наступну ініціативу – закриття реєстрів. Тобто і журналісти, і активісти цілком реально можуть втратити можливість дізнатися важливу інформацію про незаконне збагачення.
По-третє, кадрова політика і риторика новопризначених посадовців.
Те, що після конкурсу ми не отримали керівника БЕБ – обговорювали далеко поза межами України. Редакції ЗМІ робили окремі заяви, громадський сектор також давав про себе знати.
Для новопризначеної прем’єрки тема непризначення керівника БЕБ не стала проблемою. На що ж звернула увагу Юлія Свириденко?
По суті почала з теми: «Бізнесу – все, а всі решта можуть зачекати». Чого вартує перший пункт її допису: «Мораторій на перевірки бізнесу». Давайте пожежникам мораторій на гасіння пожеж, а вчителям на мораторій на перевірку домашньої роботи. Якщо є порушення в діяльності бізнесу, то його не просто можна, а треба перевіряти. А так виходить, що законотворці знімають рамки для бізнесу. Знімають всі, а уряд, де нема уже Міндовкілля, цю політику ще й посилює.
Ну а третій пункт цього допису прем’єрки – це відбудова. Це просто рай отримувати мільярди на відбудову, не мати перевірок і мати законодавчу і виконавчу рамки, які будуть працювати не на народ України, а лише на один сектор – бізнес.
Новопризначений генпрокурор Руслан Кравченко зробив одразу ж заяви про те, що справи щодо бізнесу закриваються просто тисячами.
Громадяни, які виходять у війну на масові пікети, у знищенні незалежності антикорупційних органів бачать лише вершину айсбергу.
Але хочеться, аби влада розуміла. В українців зараз дуже багато нових компетенцій. І вони виходять далеко за межі революції на картоні. Так, наприклад, на 3-D принтерах можна надрукувати все необхідне для дронів.
Є ті, чиї батьки загинули на фронті або в окупації. Є ті, хто вже повернувся з фронту і будуть ті, хто повернуться. Як думаєте, що буде, коли вони побачать, що якийсь умовний мазепа віджимає поряд з їх будинком річку чи ліс, культурну пам’ятку чи археологію?
Те, що у парламенті і уряді не відчувають зв’язок з реальністю – це наслідок того, що в кулуарах нема журналістів і нема громадських діячів. Лобісти ходять в сесійній залі Верховної Ради і домовляються про все, що їм треба. А закон, який має упрозорити роботу парламенту, з січня президент не підписує (11321).
Коли громадяни захищають державність, влада деформує все виключно під потреби бізнесу – це може коштувати нам дорого. А саме – цієї ж державності.
Коментарі — 0