Чому Шахтар усі три війни шукає притулку у ненависному бандерівському Львові

У передчутті нової хвилі вечірніх «телесрачів» довкола неявки Динамо до Маріуполя, які, звісно, Динамо програє через меншу кількість медіяресурсів і активну дискредитаційну кампанію, яку проводив упродовж останнього місяця Ахметов, хочу лише ще раз поставити риторичне питання: Чому? 

Чому Шахтар усі три останні роки, коли в Україні йде війна на Донбасі, так люблячи своїх вболівальників, шукає притулку то у ненависному бандерівському Львові, то в дискомфортному Києві, то в лояльному до Динамо Харкові, але ніяк не оселиться в прихильному і практично рідному для себе Маріуполі? 

Чому Ахмєтов, який приніс війну на Схід України, але маючи й досі контакти з терористами, може торгувати з окупованими територіями, надалі грабувати українців, домовляючись з владою щодо викупу за ціною двох пересічних бразильців-футболістів блокуючі пакети енергорозподільчих компаній, мати бізнес у прифронтовому Маріуполі, але при цьому офіси своїх фірм тримати в Києві, а родину й головну приватну резиденцію в Лондоні. І при цьому він дозволяє собі горлати про сепаратизм керівництва Динамо і непатріотичність команди, яка не хоче грати в Маріуполі?
Питання відмови Динамо грати матч в Маріуполі, звісно, лежить в політичній, а не в безпековій площині. Суркіс повівся на дешеву ахметівську провокацію, але на його боці формальне право відмовитись грати у місті, яке безпечним для проведення поєдинку не визнає УЄФА. 

І якщо Динамо заходиться доводити свою правоту через відповідні спортивні арбітражні суди - воно переможе. Але Шахтар міг би втерти носа опоненту не медіа-війнами, а власним чином - повернувшись на Донбас до своїх вболівальників. В Динамо б не лишилося вибору і всі поєдинки, призначені календарем чемпіонату, кияни би грали у прифронтовому місті. 

Втім, Ахмєтову там грати і перебувати боязко і дискомфортно. Простіше упиватися власною величчу та впливами, які він тепер відновив не лише в політиці на рівні Банкової, але й у футболі на рівні ФФУ. При цьому продовжувати поширювати вже давно такі, що не відповідають дійсності меми про те, що Суркіс в футболі все купив разом з чиновниками й суддями, а Шахтар є справді народною командою, яка бореться проти системи. 

В нас уже давно система в футболі під контролем донецьких. І за своїм маніакальним бажанням добити київсько-дніпровських конкурентів вони ніяк не помічаюь того, що український футбол однією ногою вже у потойбіччі!!!