Будапешт як полігон: як США тестують нову модель впливу

Те, що сьогодні відбулося в Будапешті, варте окремої уваги кожного, хто хоче розуміти, як працює сучасна геополітика на низькому жанрі.

Віцепрезидент найпотужнішої країни світу прилетів за пʼять днів до парламентських виборів в іншу країну – і відкрито, з трибуни, агітував за чинного премʼєра. Не натякав, не дипломатично «висловлював підтримку», а буквально сказав: «Я тут, щоб допомогти Орбану, чим можу». Потім зателефонував Трампу на сцені мітингу перед кількома тисячами людей – і президент США через гучний звʼязок зізнався Орбану в «любові». Першого разу Трамп, щоправда, не взяв трубку – автовідповідач повідомив, що голосова скринька не налаштована. Символічно, правда?

І от цей самий Венс з тієї ж трибуни заявляє, що Брюссель «руйнує Угорщину», що українська розвідка «втручається у вибори» в Угорщині та США, а найбільший внесок у закінчення війни в Україні зробили... Трамп і Орбан. Два «миротворці», один із яких – за опублікованою Bloomberg стенограмою – у жовтні 2025 року казав Путіну по телефону: «Я до ваших послуг. У будь-якому питанні, де я можу бути корисним». І порівнював себе з мишею, яка допомагає леву. Путін, кажуть, сміявся.

Стенограма вийшла в публічний простір саме в день візиту Венса – і це безумовно не випадковість. Але зміст від цього не стає менш шокуючим. Додамо сюди ще й витік розмов міністра закордонних справ Угорщини Сіярто з Лавровим, де угорський дипломат, як зʼясувалося, роками зливав Москві інформацію з закритих засідань ЄС. І от саме ці люди, за логікою Венса, є «жертвами Брюсселя» та рятівниками миру.

Тепер – навіщо це все Вашингтону.

Орбан для Трампа – це не просто ідеологічний союзник. Це робоча модель. Той самий приклад, яким MAGA-рух захоплюється і на який посилається: контроль над медіа, придушення опозиції, зручна виборча система, пряма конфронтація з ліберальними інституціями. Орбан – це ікона глобальних правих, від Мілея до Вайдель, від Вілдерса до Трампа. Якщо Орбан програє Петеру Мадяру, лідеру опозиційної «Тиси», який, за даними незалежних опитувань, випереджає Фідес на 10–20 відсотків серед визначившихся виборців – це буде символічний удар по всьому руху. Наратив «ми перемагаємо скрізь» розсиплеться.

Тому Венс їде на мітинг. Тому Рубіо їздив раніше. Тому Трамп записував відеозвернення для CPAC Hungary. Це не дипломатія. Це рятувальна операція.

Що з цього Україні?

Нічого доброго. Венс озвучив фактично три меседжі. Перший: Україна – агресор, який «втручається» у демократичні процеси. Другий: саме ті, хто підтримував Україну і санкції, «зробили Росію сильною». Третій: Орбан і Трамп – головні миротворці, чий підхід – «зрозуміти інтереси обох сторін» – єдино правильний.

Це повна інверсія реальності. Людина, яка пропонувала Путіну свої послуги, стає «борцем за мир». Країна, яку бомблять щоночі, «втручається». А ті, хто запроваджував санкції проти агресора – «винні» в його посиленні.

Утішатися можна лише одним. Усі опитування показують: угорці, схоже, вже не купують цю казку. 12 квітня побачимо, чи дійсно Орбан програє вибори, в які Вашингтон вклав стільки зусиль. Якщо так – це буде чудовий приклад того, що навіть любов президента США, висловлена через гучний звʼязок на мітингу, не замінить довіри власного народу.