Росія та Іран виготовлятимуть дрони. Як може відповісти Україна

Ще восени 2022 року з’явилася інформація про те, що Москва уклала таємну угоду з Тегераном, згідно з якою Росія почне власне виробництво іранських безпілотників на території своєї країни.

У січні 2023-го секретар РНБО України Олексій Данилов припустив, що одним із таких міст може стати Тольятті. Але не виключив, що є інші міста.

А в лютому видання The Wall Street Journal повідомило, що обговорюється можливе будівництво такого заводу в Єлабузі (близько тисячі кілометрів від кордону з Україною). Він нібито зможе виробляти щонайменше 6 тис. БПЛА.

Хоч би які безпілотники мали намір створювати росіяни за допомогою іранців, йтиметься про певну кількість електронних компонентів. Із чим проблеми. І якщо ми розмірковуємо про протидію таким планам, то можна посилити санкційний тиск. Говорити про обмеження поставок до Росії та Ірану певних хімічних сполук, електроніки.

На жаль, повністю зупинити проєкт будівництва такого заводу дуже складно, якщо не неможливо. У тих безпілотниках, якими РФ атакує Україну, використовується тип мікросхем, які країна-агресор здатна виробляти сама.

При цьому виробничих потужностей, враховуючи інші завдання, у Росії вкрай мало. Їх не вистачає. І дефіцит чіпів вони мають.

Питання – який напрямок вони оголять, щоби більше направити на оборонку. Для Путіна точно не проблема – кинути більше сил на виробництво зброї, оголивши один із цивільних напрямків.

Елементна база в тих же модернізованих РФ «Шахедах» досить проста. Немає жодної мікросхеми, яка б мала процесори менше 90 нанометрів. А РФ має виробничі потужності для виготовлення складних мікросхем, у тому числі процесорів, за технологією від 130 нанометрів.

З погляду хімічних сполук: якщо неможливо буде щось робити з сучасних матеріалів, теоретично – завжди можна перейти на простіші.

Тому єдине, що може зробити Україна у цьому випадку, – розвивати свої ударні можливості.

Укроборонпром вже анонсував наявність безпілотного літального апарату, здатного вражати цілі, що знаходяться на значній відстані.

Було б логічно, щоб українські чиновники відійшли від традицій меморандумів та обіцянок, що «ось-ось буде», а направді показали зразки, які працюють. Які у потрібний момент прилетять до заводу у тому самому місті Єлабуга.