Що має розуміти наступний міністр культури

Під час війни міністр культури України мусить мати чітке розуміння, що робитиме на посаді. Має мати стратегію, мати команду та мати цінності. Він просто не може не розрізняти, чи pociяни, які взялися за увіковічення трагедії в Бабиному Яру, – це зло чи добро? А pociйська церква в Україні, що звела кубла в найкрасивіших українських храмах, – а це добре чи погано? А знімати серіали за величезні гроші під час війни за виживання – це адекватно чи це злочин?

У міністра культури часів війни мають бути чіткі відповіді на ці питання. У Ткаченка їх не було. Проте це не завадило йому протриматися на посаді понад три роки. Сьогодні я не радію, що Ткаченка звільнили. Я шкодую про три роки його перебування на посаді. Це навіть не три роки втрачених можливостей, це три роки руйнації усього, що було побудовано: Український культурний фонд, Держкіно, Рада з підтримки кінематографії, постійні атаки на Довженко-Центр. Натомість чомусь УПЦ МП – ніхто не чіпав.

Під час війни культура набуває особливого значення. Література, кіно, живопис, музика, театр – цією мовою можна говорити з людьми по всьому світу і достукатися до тих, хто не хоче чути політиків.

За рівнем культури вашої країни судять про те, чи можна з вами говорити однією мовою, чи варті ви емпатії та підтримки. Це може звучати несправедливо, але найбільше ми співчуваємо тим, хто схожий на нас, з ким нам цікаво вести діалог на рівних.

У світі не дивляться українські серіали. Точно вам кажу. І pociйський телевізор, до речі, теж не дивляться, інакше б знали, що загадкова pociйська душа – це ница, бридка, кровожерлива субстанція. А в світі досі відчувають фантомні симпатії до толстоєвських, до pociйського балету, не стидаються запрошувати на Каннський фестиваль pociйських так званих ліберальних режисерів і чомусь вважають Малевича, Архипенка та Гоголя – pociянами. Симпатії до вигаданих чуттєвих, цивілізованих, обдарованих створінь-pociян, яких вигадала pociйська культура на пару з вєлікой pyccкой пропагандою.

Наступний міністр чи міністерка культури мусять розуміти, що створювати й підтримувати сильні інституції – це чи не найважливіше завдання міністерства. Він чи вона мають розуміти, що робити з музеями, бібліотеками, пам'ятками – в містах, що обстрілюються, що можуть опинитися під окупацією або ж знаходяться в деокупованих містах.

Мінкульт мусить мати план, як підсилювати голос України на міжнародних кінофестивалях, літературних дискусіях, мистецьких бієнале та музичних подіях. Бо якщо голос України буде надто тихим чи невиразним, мікрофон у нас з радістю перехоплять pociяни. Згадайте, яку виняткову роль для майбутньої української держави зіграв один лише Щедрик, що облетів увесь світ і перетворився на всесвітньо відому Carol of the Bells. Тепер нам потрібно багато таких Щедриків у кожній галузі.

І тепер після 3 років некомпетентності та умисної шкоди новій людині доведеться працювати в Мінкульті втричі наполегливіше, професійніше та відданіше. І мені б дуже хотілося, щоб ми перестали обирати міністрів серед любих друзів, а зважилися на дорослий крок – оголосили конкурс з представленням команди, програми та перевіркою на доброчесність. Розумію, що я забагато хочу, і такого у нас же ніколи не було – але під час повномасштабної війни ставки занадто високі.