Заборона Московського патріархату, як запорука безпеки України

Яким має бути наступний крок у наших «стосунках» з Рociєю після запровадження візового режиму? На жаль, поки не рів з крокодилами. Але дещо не менш важливе.

Заборона церкви держави-агресора.

До речі, коли я подавала постанову про скасування безвізу з Рociєю на початку лютого, комусь це видавалося радикальним кроком. Давайте не повторювати аналогічну помилку з PПЦ і не чекати ще п'ять місяців.

То які ж новини щодо боротьби з ДPГ в рясах?

Я отримала відповідь на звернення про розірвання оренди Києво-Печерської, Почаївської Успенської та Свято-Успенської Святогірської Лаври для УПЦ МП. Які, нагадаю, українська держава віддала безкоштовно й безстроково.

Що ж відповів Кабмін? Лаври передані в оренду на підставі типових угод, в яких є положення про розірвання за взаємною згодою. Ну правильно, яке ж РПЦ, тобто УПЦ МП погодиться віддати Києво-Печерську Лавру разом з усіма паркомісцями для мерседесів?

Одностороннє розірвання угоди з боку держави можливе лише у випадку нецільового використання майна або утримання в неналежному стані після попередження. Ммм, цікаво, коли гipкін-cтpєлков писав: «Моя особиста охорона складалася з духовних синів, ченців, ієромонахів Святогірської Лаври. Повністю. До останньої людини», а потім Рociя обстріляла і підпалила Святогірську Лавру, чи можна це вважати утриманням її в неналежному стані?

На думку Кабміну, спроби заборонити УПЦ МП – необгрунтовані. Адже немає доказів вчинення цими служителями культу кримінальних чи адміністративних правопорушень, тобто вироки судів, постанов про стягнення тощо. А навіть якби були – потрібно було б довести, що конкретні представники УПЦ МП пов'язані з діяльністю організації.

Також уряд вважає, що дискримінувати релігійні організації, центр яких знаходиться в державі-агресорці – не можна. І лаври, відповідно, повернути в державну власність – також не можна.

Я передбачала таку реакцію, тому й підняла питання про подальшу заборону передачі храмів на користь УПЦ МП. Але, виявляється, поставити запобіжники проти такого недалекоглядного розбазарювання в майбутньому – також не можна.

Хоча Кабмін мав би розробити зміни до тих законопроєктів, які йому зараз заважають. Бо взагалі-то це і є робота Кабміну – пропонувати рішення, а не просто плакатися через недосконалість всесвіту.

Підхід міністерств має бути проактивним. І Мінкульту, і Міносвіти, і МОЗ, і Мін'юсту. Зараз всі мають бути максимально мобілізовані й робити все, щоб на своїх фронтах зберегти нашу незалежність.

Загроза національній безпеці вимагає швидких та рішучих дій, і це один з тих випадків, коли дух права має бути важливішим за його букву. Бо поки ми граємося в «законодавством не передбачено» – наші захисники й захисниці віддають свої життя. А ми ставимо їх під ще більший ризик тим, що не робимо нічого, аби зупинити ворога в тилу.