Дозвіл бити по території Росії. Чому це не вирішує проблеми

Це історія насправді не стільки про «бавовну» на Бєлгородщині, як про ослаблення гіпотетичної загрози «повторного нападу на Київ», та деяке ослаблення прямої загрози по обстрілам Харкова.

Деякі «наркодилери суспільної думки» на тлі відповідних політичних рішень одразу поспішили малювати картину, як ракети Storm Shadow і ATACMS в режимі «каміння з неба» почнуть масовано виносити ворожі аеродроми та об’єкти ВПК безпосередньо на російській території.

А ле ж вони при цьому не просто не поміряли лінійкою те, що дальності цих ракет м’яко кажучи не вистачить для таких ударів. (І навіть дивно, що Шольца ніхто не хапав за руку в його перегинах по тому, що Taurus взагалі-то не має дальності долетіти до Москви).

Тут же проблема в тому, що негласна заборона на використання по території РФ від країн Заходу могла охоплювати навіть кгм найбільш базові елементи озброєння.

Наприклад пригадую, що минулого літа Бельгія публічно висловлювала претензії, а чому це її автомати використовують бійці загонів російської озброєної опозиції під час рейду на «Бєлгородську народну республіку».

То якось і не дивно, що бельгійці заявляють заборону використовувати передані від них F-16 по території РФ.

Або ось ще приклад на подумати – минулої осені ще тоді командувач Об’єднаними силами Наєв публічно тішився, що отримав в своє розпорядження батарею САУ «Богдана» як вітчизняних артсистем калібру 155-мм, щоб «насипати» по росіянам, які тероризували прикордоння Сумщини.

Можна б задатись питаннями – так а що, не можна було раніше взяти якісь західні артсистеми калібру 155-мм для стрільби по росіянам по ту лінію державного кордону? Але схоже, що тут відповідь одразу криється в самому питанні.

Тому на цьому фоні й важливо, що хоч Німеччина і не дала свій єдиний тип далекобійних ракет, але натомість дозволила хоча б інше використовувати, наприклад САУ PzH 2000 (із дальністю стрільби порядка 40 км) та MARS II (локалізація M270, на 84 км).

Хто вдумливо та уважно стежить за цифрами, то давно міг зауважити наступний парадокс – офіційно заявлена чисельність Сил оборони України складає понад 1,1 млн військовослужбовців, і це формально більше, аніж весь окупаційний контингент (тобто 617 тисяч «штиків»), але людей у військо все рівно не вистачає.

Один із аспектів – а треба ж прикривати 1000-км зону прикордоння із Білоруссю та РФ, котра після квітня 2022 року якби і перестала бути зоною активних бойових дій, але постійна російська військова загроза там лишалась.

Якщо хто вважає, що по російським колонам, які тоді прямували до Києва – нічого не працювало, той глибоко помиляється.

Бо «Байрактари» працювали, Су-24М некерованим «чугунієм» працювали, навіть 203-мм САУ «Піон» працювали.

Але ж трохи складно стріляти по ворогу, коли він уже прорвався на твою територію, краще стріляти поки він ще не перетнув лінію державного кордону.

От саме на цей аспект вважайте і працює дозвіл бити західною зброєю по території РФ, брати і сестри україні.

І наростання кількості країн, які дають відповідний дозвіл, заодно відсуває гіпотетичну перспективу «повторного нападу на Київ» кудись туди, в галубую даль.

По Харкову історія структурно простіше – дозвіл на Himars та Patriot має примусити росіян «відсовувати» подалі рубежі застосування своєї балістики, та створити проблеми для літаків з керованими авіабомбами (бо навіть скидання УМПБ на Харків відбувається ще за 50 км до кордону на російській території).

Прям повністю це загрозу обстрілів рашистів для Харкова не зніме, але в окупантів будуть втрати.

Але – дозволи бити по РФ не вирішують проблеми, що західних ракет та снарядів банально мало.

Є у відкритому доступі підрахунки від RAND по тому, що лише для оборони цьогоріч для ЗСУ треба десь 8 тисяч GMLRS, а для наступальних дій – всі 25 тисяч, хоча в 2025 році американський ВПК сподівається зробити хоча би 11 тисяч.

Та й історія, що Франція передаватиме нам списані, але відновлені SCALP-EG виникла теж не від хорошого життя – бо є або такі ракети, або взагалі ніяких.

Однак й особливого вибору теж нема. Радянська артилерія в строю ЗСУ – там дальність стрільби теж обмежена в 20-25 км, ну а запас ракет до ОТРК «Точка-У» – судячи з усього, невблаганно вичерпався, як не шкреби по залишкам колишнього «Варшавського договору».

Ну а питання про статус «Вільхи» та «Нептуна» по наземним цілям в публічному просторі й так ніхто підіймати не поспішає.