Новий етап у ППО: США та Європа шукають заміну для України 

Найголовніший підсумок по недавньому «Рамштайну» для нас міністр оборони США Остін окреслив ще у своєму вступному слові – що США та Україна з кількома європейськими партнерами працюють над заміною для ЗРК С-300 та ракети «повітря-повітря» типу Р-27.

З однієї сторони, новина виглядає гарно, бо це означає можливість «струсити пил» із вітчизняних проєктів, наприклад по зенітній ракеті «Корал» чи комплексу СД-300 від КБ «Луч».

З іншої сторони, це доволі похмуро окреслює ту «стелю» в плані перспективного зміцнення протиповітряної оборони, на яку ми справді можемо розраховувати, за логікою «що самі зробимо, то і буде наше», і навіть тоді основу нашої ППО складатиме прямий еквівалент С-300, а не еквівалент «Петріота».

Не кажучи уже про те, що пошук буквально заміни для Р-27 заодно означає, що авіація стандарту «Варшавського договору» з нами ще надовго.

Це все демонструє, що нема сенсу давити на емоції при наших людських жертвах, розраховуючи на додаткові поставки чи бодай просто увагу країн Заходу, якби для кого жорстоко це не прозвучало. «Стеля» окреслена, вище не стрибнемо.

У випадку з Румунією та прольотом «Шахедів» не варто городити конспірологію, румуни могли не збити ці БПЛА чисто тому, що реально не можуть.

Чисто для різноманіття можна поцікавитись сумними анекдотами з бойової підготовки румунської армії: наприклад, там з усією серйозністю вважали, що на тих же F-16 не можна літати взимку, бо літак не злетить.

Коли ж європейські країни НАТО демонструють «небажання йти на ескалацію», то там може грати роль одразу кілька факторів: вчасність поставок нового замовленого озброєння від США; розуміння воєнно-політичним керівництвом перспектив прямого зіткнення із РФ, та водночас страх на даному ввалитись у прірву війни.

Просування наших військ на Курщині насправді продовжується, і тримається на рівні попередніх тижнів, тобто до 1-3 км вглиб території противника на добу.

Уявлення про начебто «стрімкі темпи просування» у перші дні, та «гальмування» у наступні тижні – це лише наше медійне викривлення, засноване на переказі окремих слабоумних висновків окремих західних OSINT-eрів.

Те, що окупантів вдалось загальмувати під Покровськом – безумовне досягнення ЗСУ, але далі питання у тому, які організаційні висновки з цього будуть зроблені нашим командуванням.

У випадку із заявою глави ЦРУ Бернса про те, що росіяни осінню 2022 року були готові застосувати тактичне ядерне озброєння – тут на мою думку має значення навіть не зміст заяви, а в якому прихованому контексті він міг прозвучати.

А виглядає так, що ця заява Бернса прозвучала у рамках процесу, який прийнято окреслювати як «політичне врегулювання конфлікту» та є «спойлером» у відповідь на «спойлери» з нашої сторони про можливе розширення активних дій на території РФ.