Заколот в Росії. Можемо зробити головний висновок

Найважливіший висновок, який випливає з цієї історії – поки ми сподіваємось на розвал РФ, особливо за адміністративно-географічною ознакою, самим росіянам думка про розвал Росії не спадає на гадку від слова «взагалі».

Наприклад, тому самому Пригожину виявилось простіше погодитись на «розбирання по запчастинам» його бізнес-імперії за принципом «горе переможеним», аніж переступити свою понятійну базу, і таки розпалити повноцінну громадянську війну на теренах РФ.

Використовуючи зокрема той же Ростов як свою «тимчасову столицю» й «ресурсну базу», наприклад.

Ми можемо сприймати зусилля російської пропаганди по цим подіям як такі, що спрямовані на демострацію того, наче «нічого не трапилось взагалі».

Але схоже, що тут генератори кремлівської пропаганди могли бачити свою задачу інакше – «як взагалі пояснити, що це був саме заколот».

Інакше, чого би раптом той же Соловйов став би порівнювати Пригожина із Штауфенбергом, хоча там, м’яко кажучи, історія не підходяща.

Так, можливо, жителі Ростова так радісно вітали й проводжали Пригожина і його «вагнерівців» як альтернативну силу.

Але чи стали б вони його так радісно вітати, аби він раптом став владою і начальством, то є питання відкрите.

Або ж – ми так радісно жартували про «Бєлгородську народну республіку» під час рейдів озброєної російської опозиції в травні 2023 року, але чомусь самій озброєній російській опозиції проголосити щось типу «БНР» чи бодай утворити щось на кшалт «Локотської республіки», схоже, на думку не спало взагалі. Хоча це було б логічно – раз Росія Путіна відрізняється критичною централізованістю, значить треба хитати в протилежну сторону, тобто до істинного федералізму.

І якщо така політична прогалина зберігатиметься й далі, то будь-який новий рейд російської озброєної опозиції можна буде сприймати скоріше як «вдалу розвідку боєм», чи «вдалий маневр по сковуванню сил противника», аніж реальну інтервенцію з ціллю підриву бази режиму Путіна.

Ну або ще для ілюстрації приклад – чомусь при розмірковуваннях про перспективи розвалу РФ усіх лякає умовні «Кадирови» з ядерною бомбою як неконтрольовані суб’єкти, поведінку яких передбачити неможливо.

Але чомусь ніхто не ставить питання про те, що якщо в руки умовних «Кадирових» потраплять ще великі запаси конвенційного озброєння армії РФ, що зі стройових частин, що зі складів зберігання, то від цього теж нікому легше не буде.

От є, наприклад, в РФ такий собі «депутат Держдуми» Гурульов, заодно і фактичний лобіст 103-ого бронетанкового ремонтного заводу в Забайкаллі, де відновлюють старі Т-62, от значить уже і покладений прецедент.

Відповідно, навіть коли режим Путіна в Росії розвалиться по вертикалі та горизонталі, це навряд чи означатиме територіальний розвал самої РФ.

Відповідно, варто змагатись більше за «демілітаризовану», тобто максимально без ВПК та запасів озброєння аніж за географічно поділену РФ.

Бо якщо наприклад Росія й далі зберігатиме свої величезні території, але армія в неї буде настільки небоєздатна, як наприклад армія тої ж Канади зараз, для якої уже «досягнення» набрати ескадрон в 15 танків, то цивілізований світ теж влаштує і така перспектива.