Росія – це скорпіон, який лякає світ своїм ядерним жалом

Росія, завдяки зусиллям своїх «лідерів», за більше ніж останніх 100 років, перетворилася на країну третього світу, обвішану ядерними ракетами. Якби не велетенські запаси газу і нафти, які московіти видобувають на окупованих ними територіях малих народів Півночі, Російська Федерація була б дуже бідною державою. І все її геополітичне зухвальство полягає в тому, що її просто змушені побоюватися, як остерігаються скорпіона, коли його отруйне жало примушує людей бути обережнішими.

Після завершення трагічної інтермедії, якою був комунізм у Росії, кілька сотень сімей, які зараз контролюють більшу частину російського національного багатства, стали новою аристократією. А православне духовенство повернулося до своєї традиційної ролі – дурити імперськими скрепами бідний народ, якого змушують повірити в історичну місію нового російського царя – Путіна.

Путін жорстоко управляє Росію. Той, хто виступає проти нього, потрапляє до в’язниці, або раптово помирає. Диктатор впевнено утримує контроль над населенням Російської Федерації, опозицію він фактично зачистив, а в підвладній йому країні після цього вже немає нікого, хто б міг кинути виклик його владі.

У Путіна під контролем спецслужби і військові, церква і олігархи, суди і виборчі дільниці, телебачення та інші засоби масової інформації. Єдине питання, яке він ще не зміг вирішити для себе, це власне безсмертя. Та над цим продовжують працювати вчені, оскільки до Леніна в мавзолей узурпатор поспішати не збирається. Хоча в разі такої оказії, не дуже важко буде замінити назву на мавзолеї з «Ленін» на «Вови».

Росіяни все менше підтримують Путіна, але вони бояться його кремлівської банди. Масові виступи можливі, проте результат відомий – силовики поки що не дадуть їм перерости в революцію. Оскільки вони дуже добре підгодовані путінським режимом, і на цьому Кремль економити не збирається.

Після зустрічі президента Сполучених Штатів Джо Байдена з Путіним, телевізор розказав росіянами що Америка знову визнала РФ супердержавою. Проте Росію сьогодні навіть назвати регіональною державою можна з великою натяжкою.

Володіючи колекцією численних старих ядерних ракет і пускових установок, які часто важко відремонтувати, оскільки немає відповідних деталей, або кваліфікованих фахівців, в Кремлі роблять вигляд, що у них найпотужніша ядерна сила в світі.

Президент Байден усе це чудово розумів, вирішивши зустрітися з Путіним, який створивши небезпечне військове напруження на кордоні Росії з Україною, буквально спровокував цю зустріч у Женеві.

Першочерговою місією Байдена стало відновлення стратегічних зв’язків з Європою та НАТО, після провальних чотирьох років Дональда Трампа. Він чітко досяг цієї мети, а зустріч з Путіним була другорядною в порядку денному американського президента.

Як досвідчений політик президент Джо Байден чудово усвідомлював, що нічого у взаєминах США і РФ не зміниться. Адже до нього були три американські президенти, які намагалися поліпшити та стабілізувати відносини з Росією. Хоча це не призвело до позитивних результатів, навпаки Росія продовжувала та посилювала свою агресію та втручання в Європі, Латинській Америці і на Близькому Сході.

Справжня робота, яка буде, скоріше за все, проводитися зараз, полягає у тому, що вільний світ продемонстрував в Женеві свою готовність до адекватної відповіді Російській Федерації.

Нарешті Захід публічно заявив про свою готовність підготувати скоординовані відповіді, щоб з’явився фактор стримування наступних кібератак, вбивств на замовлення держави за межами Росії, хімічних атак («Новачок») або радіологічної зброї (полоній), проведення агентами Москви підривів об’єктів у Європі, чи чергового військового нападу РФ на Україну або іншу європейську державу.

Все говорить про те, що Путін і далі буде намагатися утримувати Росію в стані обложеної ворогами фортеці, для того, щоб вся увага росіян була сконцентрована назовні, і вони не звертали уваги на занепад РФ, різке падіння російської економіки, яку добивають клептократи при владі, та подальше сповзання до відвертого тоталітаризму.

Не можна очікувати прогресу від Кремля в жодній сфері його діяльності. Путін не хоче хороших відносин з державами західної демократії, його агресивна поведінка не зміниться, якщо не будуть включені фактори стримування і нова російська агресія не стане занадто витратною для Москви.

Можна сказати, що зустріч Путіна з президентом США Байденом висвітлила три дуже важливі речі:

1. США є найпотужнішою країною у світі, і Росія не входить до її ліги. В іншому випадку Путін та його оточення не вважали б цю зустріч з президентом Байденом такою важливою.
2. Путін знає, що авторитет його режиму в світі не залежить від статусу Росії, як країни або його політичної майстерності, як світового лідера. Натомість він вважає, що престиж його влади залежить від того, скільки уваги він отримує від Сполучених Штатів.
3. Путін не впевнений у власному статусі лідера Росії та позиції Російської Федерації, як «світової держави».

Після зустрічі з президентом Америки Джо Байденом Путін поїхав додому, як та ж сама людина, до тієї самої країни, з тією ж економікою та тими ж політичними проблемами, що і були, коли він залишив її.

Путін привернув увагу Сполучених Штатів. Проте, якщо він і надалі намагатиметься довести свою світову значимість, втручаючись і намагаючись підірвати американську демократію, якщо продовжуватиме загрожувати кібербезпеці цієї держави, то він може виявити, що ця увага не є настільки позитивною для нього та його країни, як він вважає.

Путін може зупинити чи обмежити кіберзлочини з боку Росії. Він лідер поліцейської держави, який править нею «залізним кулаком».

Але питання полягає в тому – чи хоче він цього сам? Російські кіберзлочинці нібито діють не знаходячись під зовнішнім контролем держави. Це відкриває Путіну двері до того, щоб зберегти власне «обличчя», якщо він вирішить приборкати російську кіберзлочинність. Тоді це може виглядати так, нібито він приборкує злочини, про які до того йому нічого не було відомо.

Нова доктрина президента Байдена полягає в тому, щоб забезпечити, аби такі тоталітарні режими, як в Росії, Китаї, Ірані та М’янмі не мали можливості тотально поширювати свій вплив на решту світу.

При цьому у Вашингтоні враховують, що не дивлячись на те, що Росія не знаходиться економічно в одній лізі з США, Китаєм або іншими великими розвиненими економіками, такими як Німеччина, Франція чи Японія, але Російська Федерація залишається країною, яка й досі несе загрозу знищення всього людства.

У намаганні видати Росію за велику світову державу, Путін постійно демонструє свою пихатість і політичну незрілість. Що наглядно підтверджується багаторічним досвідом проведення зовнішньої політики Кремлем. І ця затятість з лишком компенсує його невеликий зріст, що він демонстрував неодноразово своїм противникам.

Схоже, що президент Байден, який вибирає найоптимальніший підхід в стосунках США з російським диктатором, готовий, використовуючи м’яку силу, поставити Путіна і Росію на місце.

Якщо ж Путін не прийме ці нові правила гри, то усі вкрадені ним і його подільниками мільярди доларів, сховані на Заході, загадково зникнуть, трубопроводи перестануть раптом працювати, а статки «кишенькових олігархів» зменшаться до критичного мінімуму і вони перестануть підтримувати свого «лідера нації». Західна цивілізація має засоби і сили для того, щоб здійснити це.

Звісно, Путін може лякати світ тим, що коли санкції проти Росії будуть доведені до критичного для Москви рівня, а в РФ незалежно від того скільки у вас грошей, можна буде купити тільки горілку і матрьошки, то він може натиснути на «червону кнопку».

Коли ж Кремль дійсно захоче оголосити кібервійну Сполученим Штатам, то вони її обов’язково програють. Чи не про це сказав Джо Байден Путіну?

Америка має вирішити для себе дуже серйозну дилему: як не дати Путіну можливість розв’язати ядерну війну, і при цьому не передати йому «ключі від України».

Тому адміністрація президента США Джо Байдена збирається і далі працювати у цьому напрямку.