Потрібний Україні президент на рівному місці не з'явиться

Якось увечері на Майдані зустрів знайомого. З ним був ще один чоловік, якого я не знав раніше.

«Пане Андрію, ось майбутній президент України», – щиро, впевнено сказав знайомий, і я потис незнайомцю руку. Більше я його не бачив і не чув про нього.

Але кожен із тих, хто зараз це читає, напевне готовий познайомити мене з іншим майбутнім президентом. Або знає майбутнього президента. Чи двох. Чи трьох.

Я, наприклад, можу назвати п'ять кандидатів. Достойних, патріотичних, альтернативних тому, кого частина Фейсбуку звинувачує в кольорі волосся. Але ані мої, ані ваші кандидати президентами не будуть. Для цього треба мати 100 або 200-відсоткову пізнаваність. Прізвище повинні назвати мільйони спросоння.

У майбутнього президента мають бути потужний фінансовий, політичний та медійний ресурси. Хороша людина з вулиці – мрії. Вони можуть втілитися, але років так за сто.

Це як український блокбастер рівня Аватара: спершу треба сто років безперервно знімати в Україні кіно з відповідними бюджетами й набратися досвіду. Щоб стати генеральшою, треба одружитися з лейтенантом і мотатися з ним по гарнізонах.

Без тяглості традицій, без досвіду, без ресурсів той президент, який Україні потрібен, на рівному місці не з'явиться. Та й навіть там, де тяглість є, можуть обрати якогось Трампа. Дякую за розуміння.