Про «санітарну зону» на території Росії, або Як грантувати безпеку для Харкова

Ворог інтенсифікував повітряні удари по цивільних цілях: на фоні щоденного ураження енергетичних об’єктів та ударів по Одесі розпочалися бомбардування Харкова.

Президент України Володимир Зеленський закликав «дати Харкову більше захисту неба», наголошуючи на дефіциті засобів протиповітряної оборони і апелюючи до західних партнерів щодо надання додаткових систем ППО. На думку експертів КБФ, потрібні також і інші, масштабніші зміни.

Окрім очевидного дефіциту ППО (в т.ч. авіації), руйнівні удари по Харкову спричинені низкою політичних та військових чинників:

• Володимир Путін явно санкціонував нову хвилю терору проти цивільних об’єктів через низку обставин. Тут і його «переобрання» на псевдовиборах, і усвідомлення, що росіяни неспроможні захопити великі міста «цілими» (експерти говорять це й про Харків), і затримка допомоги в Конґресі США, й весняна кампанія інфовійни проти України, в якій Харкову, як великому російськомовному місту з впливовим земляцтвом у Києві, вочевидь відведена особлива роль.
• Друге найбільше місто України є принципово вразливим до повітряних ударів через близькість до кордону (25 км). Навіть якби ЗСУ мали достатньо засобів ППО, така дистанція зумовлює малий підльотний час та неможливість виставлення ППО середньої та великої дальності. Харків беззахисний перед ударами РСЗО (по суті, тактичних надзвукових ракет) та дронів (які наразі виявляються здебільшого не на відстані, а вже під час прольоту над спостережними пунктами). Схожа обстановка, але через вигин лінії фронту, склалася 2023 року в небі над Авдіївкою.
• Ворог почав використовувати новий тип коригованих авіабомб (КАБів) – зброї, яка зумовила поступове просуванню росіян на Донбаському фронті. Йдеться про «Универсальный межвидовой планирующий боеприпас» (УМПБ), що відрізняється наявністю реактивного двигуна. За даними Харківської ОВА, кілька таких бомб були запущені по місту з відстані 90 км. Це перевищує дальність багатьох українських зенітно-ракетних комплексів, які могли б збивати винищувачі-носії КАБів. За непідтвердженими даними, УМПБ може запускатися і з землі (подібно до шведсько-американського боєприпасу GLSDB), щоби ворог не ризикував винищувачами взагалі.

В суто військовому плані, захист Харкова можливий в разі виконання трьох завдань:

1. Підсилення й розширення протиповітряної оборони України (як наземної, так і за допомогою винищувачів та літаків/аеростатів далекого радіолокаційного виявлення). Без західної допомоги ЗСУ можуть швидко розвивати лише один рівень цієї мережі: гарматно-кулеметні «мобільні вогневі групи».
2. Стабілізації (оптимізації) лінії фронту. Утримувати можна лише ту територію, яку успішно обороняють з повітря й ритмічно постачають суходолом.
3. Подальшого неухильного перенесення війни на територію агресора, що відбувалося й минулого тижня у вигляді масованого удару по військових об’єктах на півдні Росії (в т.ч. з використанням нових моделей дронів). Наголосимо, що російський повітряний терор має лише стимулювати реалізацію цієї безальтернативної підстратегії України, а не призупинити її. Тільки так можна демотивувати Путіна й виграти час для істотного посилення наземних військ, авіації та ППО України. Здається, верховний головнокомандувач це розуміє, адже він пообіцяв Кремлю «нові конкретні відповіді» на удари.

В плані цивільно-військової стратегії, необхідним є тверезий системний підхід до Харкова й інших прифронтових територій. Адже до вступу України в НАТО (чи отримання іншого реального захисту від Заходу), держкордон є лише лінією на карті, а не надійними рубежем оборони.

Слід підтримати й масштабувати зусилля обласних адміністрацій з евакуації населення, яке є вразливим та (або) не задіяним для утримання критичної інфраструктури.

На особливу увагу заслуговують пропозиції «Укренерго» щодо децентралізації енергетичної системи України (для зменшення вразливості до повітряних ударів), в т.ч. залучення інвесторів для будівництва малих електростанцій. Нагадаємо: країна два роки продовжувала покладатися на великі прифронтові ТЕС в Кураховому, Змієві й Харкові (знищені в березні-квітні 2024 р.).

В середньостроковій перспективі «дзеркально» доречно до наміру Путіна створити «санітарну зону» на території Росії в районі Бєлгорода. Безпека Харкова й інших міст вимагатиме створення такої зони на території Бєлгородщини, Кубані та інших прикордонних регіонів Росії.