Два фактори, які повернуть українців додому

Друзі, коротко про серйозну тему. Зрозуміло, що війна і ми живемо сьогоднішнім днем. Відправив увечері вже з норки рідним повідомлення, що живий – і добре. Або вранці, якщо був на нічному виході. Рідні повідомлення отримали – і гуд. Будувати далекі плани – це не всерйоз, це просто релакс за кавою в хвилини відпочинку. Проте кілька слів про те, як і в якій країні ми будемо жити після війни. Частково навіяно постом Вадима Денисенка про заборону чоловікам залишати Україну протягом трьох років після війни.

Отже. Дані Євростату, опубліковані 9 серпня. Майже 4,07 мільйона негромадян ЄС, які покинули Україну через війну, мали статус тимчасового захисту в країнах Євросоюзу. Наші запитання прості, як мукання. Як зробити так, щоб українці після війни не виїжджали? І як зробити так, щоб ці 4 мільйони (або більше з іншим статусом у ЄС) повернулися? Адже основний капітал держави зараз – не надра, не території, а саме люди. Невеликі й не багаті на надра успішні країни тому докази. Або росія – як доказ зворотного. Що потрібно зробити? Тут всього-то два пункти, я ж обіцяв коротко.

Перше

Головний фактор, який визначає вибір місця проживання для нас – робота. Тобто мають бути робочі місця з високою зарплатою. Що для цього потрібно? Бізнесу має бути цікавіше працювати тут, ніж в інших країнах. І створювати робочі місця. Як зробити бізнес-клімат в Україні кращим, ніж у тій же Польщі, Чехії чи Румунії? Не потрібно тренінгів і складних програм. Податки мають бути нижчими. Їх адміністрування – простішим. Кількість обмежень, правил і регламентів – меншою. Кількість перевіряючих відомств і чиновників – принципово менша. Бажано все взагалі в електронному вигляді. Залізобетонні гарантії захисту приватної власності. І різного роду правоохоронцям навіть наближатися до бізнесу заборонено. Від держави тільки протекціонізм, як у тому ж сільському господарстві. Не вивозити зерно, а хоча б борошно. І в інших галузях такі самі заходи. Торгувати сировиною – прирікати себе на злидні. Усе, досить.

Друге

Зручність і комфортні умови життя. Тут той самий порядок. Мінімум заборон і обмежень. Найвільніша країна, де держава не лізе в твоє життя. Це стосується легалізації казино і ринку інтимних послуг, зброї для самозахисту і легких наркотиків. Поки ти не заважаєш жити оточуючим (саме не заважаєш реально, а не просто дратуєш їхні моральні принципи) – можна все. Це стосується, до речі, штучного завищення цін на цигарки та обмежень їхнього продажу. Навіть регулювати швидкісний режим за містом не потрібно. Залиште людей у спокої. Найвільніша країна Європи це Україна. І тому тут комфортно жити.

Усе просто, всього два пункти. Перший забезпечить робочі місця з високою зарплатою. Другий – зробить життя вільним і комфортним. І не потрібно жодних обмежень на виїзд. Людям буде тут комфортніше, ніж у країнах ЄС. Ніхто не поїде. І багато хто повернеться. Не потрібно ускладнювати.