Ірина Фаріон і Сергій Параджанов. Схожі долі

Читаю публікації в мережі, що лунають наздогін Ірині Фаріон. Крім спогадів і подяк, летять і каміння. Є у нас такий спосіб попрощатися – «Не так воювала!»

Каміння летить не туди.

Останній раз я бачив Ірину Фаріон на своєму творчому вечорі в Будинку Кіно. Я нікого не запрошував окремо. Сподівався побачити багатьох людей. Когось побачив, хтось прийти не зміг. Хотів побачити в залі тих, кому кінофестиваль «Відкрита ніч» протягом двадцяти чотирьох років допомагав повірити в себе. Не побачив майже нікого.

З пані Іриною обмінялись кількома словами. Вона буда весело-скептична. Азартно-скептична. Озброєно-скептична.

Майже нерухома маса людей дуже повільно просувалася до дверей Гарнізонного собору Петра і Павла. Не менше трьох годин у мене було, щоби згадувати, щоби згадати. Я згадав Параджанова, який так само був порушником спокою.

Згадав, як Сергія Параджанова разом з моїм братом Юрієм Іллєнком знищував натовп інтелектуалів в актовій залі МГУ (Московський державний університет). Вони удвох стояли на сцені після першого публічного перегляду фільму «Тіні забутих предків» під градом «інтелектуального» каміння.

Так само доводилося стояти і не відступати Ірині Фаріон на трибуні Верховної ради, на телевізійних ток-шоу, коли каміння слів осипало її з усіх боків.

Формально перегляд фільму був організований, щоби переконатися – чи зрозуміє «Тіні забутих предків» пересічний глядач без дублювання російською мовою? Серед інтелігентної публіки в актовій залі були і такі «поціновувачі», яким було доручено перетворити перегляд на доказ: радянський глядач фільм не зрозуміє!

Цей урок Параджанова вперто не помічають: режисер відмовився дублювати свій фільм російською мовою! В ті часи це було не лише технологічне порушення. Параджанов захищав мелодику свого фільму, що не могла бути іншою. Зворотній бік медалі – Параджанов виступив на захист української мови. Я впевнений, що цей «злочин» був однією з головних причин його подальшої долі.

Так само доводилося відстоювати українську мову Ірині Фаріон.

Параджанов захищав свій Символ Віри в кіно.

Так само захищала свій Символ Віри Ірина Фаріон.

Сьогодні всі готові до спілкування з Сергієм Параджановим, посилаються на нього, підтримують його, радяться з ним, дружбанять з Параджановим… За життя Параджанов був незручним у спілкуванні, небезпечним для багатьох співрозмовником.

Так само Ірина Фаріон.

Таких людей, як правило, легко перетворюють на кошмарний сон обивателя.

Параджанов недоотримав від України.

Так само недоотримала Ірина Фаріон.

Ірина Фаріон і Параджанов були демонстративно покарані.

Мені здається, що Ірина Фаріон і Сергій Параджанов знайшли би спільну мову, якби жили в одному часі, бо однаково агресивно не любили «совок» і всі його прояви.

Хоч воно й недоречно і слова, що я шукаю і підбираю, ці слова з іншого словника, але те, що я побачив у Львові в соборі Петра і Павла, виглядало, як символічна «мізансцена», символічна «декорація» для фільму. Коли я опинився всередині, я побачив вівтарну частину, над якою височіли риштування. Конструкцію прикривало величезне панно з розп’яттям, надруковане на тканині. Скульптуру і образи в храмі прикривали саморобні «бронежилети», що мали рятувати святих від уламків.

В центрі – Ірина Фаріон.

Я ні у кого не перепитував, але риштування підказували мені: в храмі реставрація – збереження, а «бронежилети» – захист від руйнації.

Збереження і захист мови – щоденна робота Ірини Фаріон.

В зоні бойових дій. На передовій цивілізації.