Ворог намагається прорватися через Вовчанськ. Огляд з Харківського напрямку

Огляд, сьогодні буде про Харківський операційний напрямок.

Отже, судячи зі всього, командування угрупування військ (УВ) «Північ» противника не відмовилось від виконання раніше поставлених перед ним завдань, щодо прориву у районі Вовчанська й виходу на тили нашого Куп'янського угрупування по загальній дирекції Вовчанськ – Білий Колодязь – Великий Бурлук.

Щодо ситуації на даний момент:

• У напрямку на Липці тривають бої у районі села Глибоке, де передові підрозділи 18-ї мотострілецької дивізії (мсд) противника явно намагаються відновити повний контроль над територію цього села (на даний час вони контролюють лише його північну частину). Нічого дивного у такому бажанні немає. Адже, у разі якщо їм це не вдасться, їх позиції у районі лісу на південний схід від Глибокого, скажімо так, опиняться у достатньо «цікавому становищі». Тому противник продовжує за будь-яку ціну утримувати перехрестя автодоріг східніше села і його північну частину, звідки, у свою чергу, постійно атакує наші передові підрозділи, намагаючись знову їх відсунути у бік села Липці.
  
  
• У районі міста Вовчанськ противник (очевидно передові підрозділи його 138-ї окремої мотострілецької бригади\омсбр зі складу 6-ї загальновійськової армії\ЗВА, а також декілька зведених тактичних загонів зі складу 2-ї окремої бригади спеціального призначення\обр СпП) пробують пробитися з боку вулиць Торгової та Шевченка, вздовж вул.Пушкінська, у бік Агрегатного заводу, де одна зі штурмових груп противника продовжує утримувати свої позиції.
  
  
• У свою чергу, у північній частині міста, декілька діб тому, передові підрозділи противника зуміли просунутись до перетину вул.Короленка та вул.Хлібороба. У місті тривають запеклі ближні піхотні бої у міській забудові (точніше, у тому, що від неї залишилось). Загалом, противник вперто намагається прорватися до річки Вовча у межах міста на максимально широкому відтинку. Але, на даний час, це йому вдалося лише на невеликих ділянках біля районної лікарні та Агрегатного заводу. Іншими словами, на даний час противник не то щоб захопити усе місто Вовчанськ не може, а й навіть його північну частину повністю взяти під контроль – поки не здатний.
  
  
• Щодо околиць міста, то спроба противника просунутись у бік села Тихе та села Вовчанські Хутори, яку він здійснив кілька тижнів тому, свого подальшого розвитку поки – так й не отримала. Наскільки я розумію, головною метою цієї «ескапади» командування 6-ї ЗВА була реалізація задуму – обійти зі східного флангу місто й спробувати форсувати Вовчу східніше нього. Противник, у цьому сенсі, зумів зайняти район «садів», але далі, навіть, не вийшов до вул.Зарічна й поки, зупинився. Окрім цього, передові підрозділи противника продовжують утримувати свої позиції у районі села Бугруватка й по північному березі річки Вовча від місця її впадіння у річки Сіверський Донець до міської межі, у районі східніше села Гатище.

У світлі, подальших намірів противника на Харківському операційному напрямку, звертають на себе увагу певні заходи його командування, які воно здійснило, щодо нарощування своїх зусиль, зокрема:

• Введення у бій підрозділів 128-ї окремої мотострілецької бригади (омсбр) зі складу 44-го армійського корпусу (АК), вони підключилися до боїв за місто Вовчанськ.
• Поява у цій зоні підрозділів 155-ї окремої бригади морської піхоти (обр МП), на додаток до вже введених у бій підрозділів 83-ї окремої десантно-штурмової бригади (одшбр).
• Підтягування у смугу дії 18-ї мсд противника додаткових підрозділів ще двох мотострілецьких полків – 345-го та 380-го мсп ТрВ, (вони й так були частково введені у бій, але на цей раз кожний з них додав ще по одному батальйону).

У напрямку на міста Вовчанськ також продовжують перебувати підрозділи зі складу визначеного комплекту військ 47-ї танкової дивізії (тд) противника зі складу його 1-ї танкової армії (ТА), як мінімум, до 3-х танкових батальйонів (тб), один з яких, очевидно, «ошивається» у районі міста Шебекіно.

Як на мене, ділянками активізації противника, протягом найближчого часу можуть стати (а можуть й не стати) наступні:

• На основному напрямку (район міста Вовчанськ).
• Вздовж північно-східної околиці міста у бік річки Вовча (приблизно, у напрямку вул. Старочудного).
• Цілком ймовірно, противник спробує також наростити зусилля у центральній частині міста у напрямку на Агрегатний та вздовж вул.Леніна, у бік мосту або, вздовж вул.Хлібороба.
• Також, у цьому сенсі, можливою ділянкою активності противника може стати відтинок між селом Гатище та залізничним мостом, у бік залізничної станції «Вовчанськ». Однак, у такому разі, йому доведеться перетнути річку Вовчу, принаймні, спробувати це зробити.
• Ймовірність спроби противника взяти під повний свій контроль село Стариця також зберігається. Особливо, у контексті наявності у російського командування бажання «з'єднати» свої обидва вклинення у наше прикордоння, як на основному напрямку, так й допоміжному.

На допоміжному (напрямок на село Липці):

• Скоріш за все, варто очікувати серію атакуючих\штурмових дій противника у районі села Глибоке з метою повністю відтіснити наші передові підрозділи з цього району. Особливо, на ділянці між селом та лісом південно-східніше нього.
• Не виключається також спроба противника просунутись по обох берегах річки Липець з боку села Лук'янці у напрямку на Липці.
• Загалом, ймовірно, головним сенсом дій противника на цьому напрямку стане – його «повернення» на північно-східну околицю села Липці. Й це до речі, цілком можливо може супроводжуватися спробою противника прорватися з боку вищезгаданого лісу у бік Трав'янського водосховища (зокрема, у напрямку на його дамбу) й таким чином – відрізати ті наші підрозділів, які зараз ведуть бої за села Глибоке, від села Липці.

Тож, трохи підсумуємо.

На даний час противник вже задіяв на Харківському операційному напрямку більшу частину свого угрупування військ (УВ) «Північ», зокрема:

• 6-у загальновійськову армію (ЗВА) – 138-у омсбр, майже повністю, 25-у омсбр, принаймні, половину.
• 44-й армійський корпус (АК) – 128-а омсбр, з резерву введена у бій 72-а мотострілецька дивізія (мсд) зі складу корпусу, також задіяна, але очевидно, не повністю, а лише визначеним комплектом військ (до 1-2-х мсп).
• Більшу частину 18-ї мсд, зі складу 11-го АК.
• Три «спеціалізованих» бригади – 155-у обр МП, 83-ю одшбр (цілком можливо – діють, окремими підрозділами) та 2-гу обр СпП (очевидно, діє 1-2-мя зведеними тактичними загонами\батальйонами в якості «елітних штурмовиків»).
• До 3-х тб зі складу 47-ї тд (цілком можливо, все ж-таки, один з них мотострілецький, а не танковий).
• Ну й десь до 2-х батальйонів зі складу, так званого «Добровольчеського корпуса» та «африканського корпуса».
• До 3-х мсп ТрВ (один з них – 1009-й, вже майже «сточений»).

Очевидно, у резерві на цьому напрямку у противника перебуває:

• якась частина 6-ї ЗВА (скоріш за все, придані мсп ТрВ та можливо частина сил 25-ї омсбр);
• більша частина двох мсп 72-ї мсд (ймовірно, зі складу 31-го та 40-го мсп цієї дивізії);
• можливо, до одного батальйону МП зі складу 155-ї обр МП.

Тому, висновок, щодо подальших дій противника на Харківському операційному напрямку може бути таким:

Противник ще здатний проводити на ньому якісь активні (у сенсі, наступальні) дії протягом певного часу. Але, без кардинального нарощування зусиль (а це, очевидно, не 1-2 бригади у «напіврозібраному» стані) йому явно доведеться «сильно обмежити громаду своїх початкових планів». На даний час, росіяни отримали на цьому напрямку свій «мікро-Верден» (міста Вовчанськ), якій, по суті, сточує резерви противника, що явно, згідно з задумом (планом) призначались зовсім для іншого.

Більше того, противнику, аби досягнути виконання якихось більш-менш найближчих завдань (захоплення Вовчанська та форсування річки Вовча) доводиться кидати у цю топку, взагалі резерви з кардинально інших напрямків, причому, також досить актуальних для нього. Вони притягнули сюди 83-ю одшбр з Краматорського напрямку (УВ «Південь», північна «секція») й 155-у омбр МП з Курахівського напрямку (теж саме УВ «Південь», але з південної «секції»). Це, явно, відбувається не від того, що «все йде по плану».

Звісно, у рамках літньо-осінньої кампанії було б розумним та адекватним рішенням з боку російського командування – відійти на підготовлені позиції по лінії кордону, оптимізувати склад УВ «Північ» саме для оборони й використати ті формування та резерви, які при цьому вивільняться, на інших актуальних напрямках у Східній операційній зоні. Ні, «модний» генерал Лапин, очевидно, продовжує плекати надію, щодо свого гіпотетичного «вовчанського тріумфу», вимагає, при цьому, від своїх «вищележачих» начальників додаткових сил й засобів для цього, запевняючи їх, що ось-ось, ще трошки, ще чуть-чуть «і ми прорвемося» до Великого Бурлука.

При цьому, цей полководець, спаливши у жорсткому вовчанському рубилові значну частину того, що було наформовано та напідготовлено у його підпорядкованому окрузі (ЛенВО), у рамках «розгортання стратегічних резервів», тепер кидає у цю ж м'ясорубку й те, що йому передали у якості «додаткових сил й засобів». Причому, результати, яких він спромігся досягнути, з початку «наступальної операції» на Харківському напрямку – ну таке собі.

Очевидно, що захоплення та утримання Вовчанського Агрегатного заводу відрізняється від оперативного прориву на тили нашого Куп'янського угрупування, так само, як небо від землі. Але, цей «видатний воєначальник» з наполегливістю дятла продовжує «бити в одну вовчанську точку». Зараз, ось йому підігнали «елітку» (спецназ, десантура, морпехи там всілякі), він її також кине у кровопролитні міські бої у Вовчанську. Елітка, звісно, «сточиться», ну нехай, навіть, ще пару кварталів, при цьому, захоплять.

Можливо, при цьому, хтось з «штабних» спробує йому підказати – може перенесемо зусилля на іншу ділянку (напрямок)? Але тут треба подумати, зважити цілий ряд факторів, оцінити шанси, це тобі не перед камерами, разом з БМП бігати «в екстазі». Тому, чим далі – тим сенс та доцільність, взагалі, всієї цієї Харківської «офензиви» російського командування стає все більше дискусійним та спірним. Захоплення шести сіл у 10-км прикордонні та 1\3 міста Вовчанська, у сфері співвідношення «вартість-результат», виглядають, м'яко кажучи, не зовсім адекватними діями.