Банька для Моспатріархату від влади

Ми з колегами нещодавно міркували. Чому влада після минулого року, коли звільнила Трофімова, коли запросила Вселенського, коли начебто усвідомила цінність автокефалії, раптом зробила поворот в протилежний бік?

А саме…

Вирішила відмити, відбілити, причесати МП та сказати: оце вже не Московський патріархат, а міцний зелений електорат! Міцний та зелений, буквально що, як долар! Тобто «справжні патріоти».

Справа в тім, що у Офіса президента є мозоль під назвою Порошенко. І з Московським патріархатом вони злилися у єдиному пориві тільки на ґрунті ненависті до попередника. Причому порив ненависті такий сильний, що вони на різних рівнях транслюють вже абсолютно російський наратив про те, що через «вас і Томос війна почалася».

Це і чиновники з «міністерства релігій», чи етнополітики, чи як вони. Слухайте, цю структуру слід ліквідувати. Бо там патріотів знімають за дзвінком Москви, як було з Саганом та Юрашем, а після приходять запроданці.

Тут ОП думає, що він «умив» МП, а насправді МП «умиває» Офіс. Миє та підгодовує декого.

Вони дійсно вірять, що політтехнологічними штучками типу зустріч росіян з Онуфрієм врятують структуру від неповаги та розпаду.

Вони вважають, що коли ховають в стіл справи попів-зрадників – будують основи нової співпраці.

На цьому непевному ґрунті влада намагається створити собі церкву. Чисто для голосування. Не сказати, щоб я засмутилась, просто мені хотілося б більшої зрілості. Спостерігаю.

Нам, як Церкві не обов‘язково, щоб нас любила влада. Чи опозиція. Чи будь-який інший політик. Особисто мені достатньо, що її любить військо, волонтери, моральні авторитети, студенти, академіки та просто віруючі люди.

А інших переживемо. Найкраща подушка в світі – чиста совість.