Бог уже не носить форму ЗСУ? Чому українці змінили ставлення до армії

А ви помітили, що у суспільстві та так званих соціальних медіа росте і міцніє такий хріновий тренд – немилосердно товкти військових. Запекло, я б навіть сказала, суїцидально критикувати всіх «у хвіст і у гриву»: генералів у полях, Генштаб та комбатів – за відступ і наступ, і що «людей не бережуть», «ППОшників» – за те, що ракету не збили, промазали, Повітряні сили – бо літаки у Миргороді не вберегли, пресофіцерів – за те, що недоговорюють. (Винесемо за дужки співробітників ТЦК, ті взагалі за обсягом вихлюпнутої на них огиди майже зрівнялися з мсклями).

Згадаймо, як у 2022 році та почасти і у 2023-му були вони всі як один героями, «нашими котиками» і навіть «богами у формі ЗСУ». А сьогодні хіба що лінивий обиватель не плюне у ЗСУ, всі хапають «богів» за бороду і тягнуть вниз...

Шлях від екзальтованого іконотворення до лайливого «богоборства» українці пройшли досить швидко і, схоже, залипнувши у телефоні на зручненькому дивані, не усвідомили, що країна зараз перебуває на чи не найважчому етапі війни. Можливо, саме зараз наші співвітчизники, які носять піксель, якнайбільше потребують поваги та шани. 

Стрімкій «десакралізації» армії сприяє політична влада країни. Банкова публічно не цькує армійський генералітет, але очевидно дозволяє це робити своїм «агентам впливу». Це, м'яко кажучи.

Безвідносно до особи генерала Содоля, який на загал уже набув рис цілковитої і безповоротної інфернальності (це при тому, що злочини, в яких його звинувачують, не доведені), це ненормально, коли генерала ЗСУ «знімають» майор Нацгвардії та народна депутатка з неоднозначною репутацією. Нескладно уявити, що публічне цькування військових начальників підточує їхній авторитет у підлеглих, розбалансовує армію – консервативну структуру, побудовану на жорсткій ієрархії, – і найгірше – що це робиться планомірно в самий розпал війни.

Помітна ще одна тенденція, такий собі ейджизм, я його бачу у постах депутатки-«касандри» та молодших офіцерів, які мовлять на багатотисячні аудиторії фоловерів: у нас, мовляв, старі генерали, багатьом за 50. Через це командувачі піддаються москітному булінгу. Мар’яна бігає навколо них і верещить: «Наслужилися! Подавайте на ВЛК» і відправляйтеся, мовляв, ганяти англійські чаї на туманному Альбіоні.

Але ж якщо середній вік мобілізованих у нашій армії 45, а за штурвалами винищувачів, принаймні у 2022-му, «тряхнули стариною» випускники льотних шкіл часів пізнього СРСР, то скільки років має бути генералам? Чи, можливо, ніякого ейджизму, і це просто готується привід зняти ще одного генерала?

Тенденція до зниження авторитету військових дуже загрозлива. Лава запасних серед вищого офіцерства не така й довга, а іншої армії у нас немає. Не забуваймо про це.