Мораторій на розмови про контрнаступ

Ситуація навколо українського наступу перетворилася на якесь дурнувате медійне шоу. Частина «експертів» несамовито переконують, що завдяки геніальності нашого воєнно-політичного керівництва ми вже маємо і навчених воїнів, і необхідну зброю, тому перемога у нас практично в кишені. Інші генію очільників не довіряють, вважають, що союзники нас здали (на зразок Макрона), тому наступ якщо і буде, то провальний.

Влада недолуго виправдовується в тому сенсі, що інфою щодо наступу в Україні володіє лише п’ять осіб. Вибачте, а скільки таких у світі? П'ятдесят? П’ятсот? Скільки серед них молодих гвардійців США?

А у Неті вже з’явилися уїдливі дописи зі списком цих п’яти наймудріших, який очолюють Олексій Арестович і Дмитро Гордон... Природно, що найбільш надійними джерелами щодо українського наступу стали астрологи, ворожки та інші екстрасенси.

Брати участь у цьому балагані особисто не хочу. Тому накладаю на себе щось схоже на мораторій щодо публічних міркувань та коментарів про наш наступ. А якщо будуть задавати прямі питання на прямих етерах (ледь не написав «на каналі «Прямий»), то намагатимуся уникати прямих відповідей.

Мій мораторій продовжиться до початку реального наступу і не розповсюджується на коментування конкретних поточних подій, пов’язаних з війною, озброєнням тощо. Отакий він північний олень, а що робити?

Але перед мораторієм поділюся загальним баченням ситуації.

Війна як і інші процеси, на які впливає багато різноманітних факторів, є недетермінованою. Тобто, не можна скласти формулу, підставити значення параметрів і отримати точний результат. Як це можливо, наприклад, з польотом балістичної ракети.

Такі процеси є імовірнісними. Їх хід визначається експертними оцінками вірогідності того чи іншого сценарію. Зазвичай виділяють три сценарії: оптимістичний, песимістичний і проміжний (його час від часу називають реалістичним, але це не зовсім вірно).

З усіх сил намагаюся бути оптимістом. Тому вважаю, що оптимістичний сценарій для нас – це наступ, прорив всіх ліній ворожої оборони і вихід до Азовського моря. Може також бути вихід до Кримського перешийку та оточення Донецьку і Луганську. Але обов’язково успішний наступ повинен супроводжуватися знищенням (захопленням у полон) великої кількості живою ворожої сили (тисячі військовослужбовців агресора) і знешкодженням техніки (сотні одиниць).

Вірогідність такого сценарію оцінюю в 40%.

Песимістичний сценарій – це коли наш наступ почнеться, але захлинеться, і потім ворог перейде у контрнаступ і просунеться вглиб України далі, ніж він є зараз.

Вірогідність цього варіанту вважаю 20%. Не багато, але й не мало.

Відповідно, на проміжний сценарій залишається 40%.

Це коли ВСУ просунуться кілометрів на тридцять, далі перейдуть до оборони, але великих втрат ворогу завдати не вдасться. Тому що він встигне відвести свої війська, як це було під Києвом, Харковом, Херсоном.

В разі оптимістичного сценарії переговори щодо припинення бойових дій, швидше за все, відбудуться, але без вагомого результату. Підтримка України озброєнням і фінансами продовжиться. Будемо готуватися до повного звільнення окупованих територій. А от недоімперія на підтримку Китаю розраховувати навряд чи зможе.

У разі сценарію песимістичного будуть переговори, і є серйозна загроза, що ми втратимо велику частину Лівобережжя. Підтримка України почне поступово, але неуклінно зменшуватися. Наслідки передбачити нескладно.

Проміжний сценарій, швидше за все, призведе до якогось «мінську-3» («стамбулу-1»). В бойових діях виникне пауза, яку обидві сторони спробують використати для переозброєння і підготовки військ для продовження війни.

Таким чином, за моїми експертними оцінками український наступ стане фактично вирішальною подією цієї кампанії. Відповідно, зайве патякання, особливо, безпідставна маячня на цю тему, яка дезорієнтує суспільство, є неприпустимими.